На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну російські посадовці вивезли з тоді ще окупованого Херсону 46 дітей з Будинку Дитини. Ці діти опинилися в росії і про їх місцезнаходження досі нічого не відомо.
Про це пише The New York Times.
В Будинку Дитини були немовлята та діти до 5 років. Деякі з них мали серйозні вади, наприклад, церебральний параліч. Діти не були сиротами, у деяких з їхніх батьків були обмежені права, а частину дітей вилучили з неблагополучних родин або покинута. Ними опікувався персонал дитячого будинку.
На початку війни дітей ховали у підвалі будинку, потім у сховищі, а потім у підвалі церкви Голгофа. Росіяни знайшли їх 25 квітня 2022 року. Під час окупації Херсона дітей тримали в Будинку Дитини. Керівництво схиляли до співпраці, а до дітей приїздили відомі пропагандисти, такі як Антон Красовський, та депутати от «Єдиної росії».
Директорка закладу Олена Корнієнко та одна з виховательок Наталя Лукіна відмовилися співпрацювати і отримувати російський паспорт та звільнилися із закладу. Зрештою росіяни перевезли дітей майже за 300 км від дому в росію, а весь процес зняли для своїх пропагандистських роликів.
.jpg)
Російські посадовці стверджують, що переміщення дітей було гуманітарною місією і відповідало їхній Конституціії, оскільки росія незаконно приєднала окуповану Херсонську область.
Фахівці з захисту прав людини кажуть, що закони окремої держави не можуть стояти вище за міжнародні зобов’язання. Те що зробили росіяни, можна кваліфікувати як воєнний злочин, спрямований на стирання української ідентичності дітей. Вивезені діти отримали російське громадянство для подальшого усиновлення.
У травні 2022 року лідер рф путін підписав указ, який спростив вимоги для отримання російського громадянства і дозволив в окупованих областях України подавати заяви від імені українських дітей на російське громадянство. Це дозволило росіянам легше усиновити викрадених українських дітей.
Щодня Сhas News відбирає для вас найважливіші новини. Приєднуйтесь до нас у Facebook та Telegram, щоб нічого не пропустити.
