.jpg)
Президент Володимир Зеленський посмертно присвоїв звання Героя України бійцю 119-ї бригади ТрО Олександру Мацієвському, якого розстріляли окупанти після захоплення у полон.
«Сьогодні я присвоїв звання Героя України Олександру Мацієвському. Солдату. Людині, яку знатимуть всі українці. Людині, яку пам’ятатимуть вічно. За його хоробрість, за його впевненість — в Україні — і за його «Слава Україні!», — повідомив голова держави у вечірньому відеозверненні.
6 березня у мережі оприлюднили відео, на якому російські військові розстрілюють беззбройного українського полоненого після того, як він каже «Слава Україні». Спочатку одразу дві бригади припустили, що загиблий є їхнім бійцем — 30-а ОМБр та 119-а ТрО.
12 березня в СБУ повідомили, що слідчі остаточно підтвердили особу загиблого. Ним виявився Олександр Мацієвський — снайпер 163 батальйону 119 окремої бригади ТРО Чернігівської області.
Ідентифікували особу військового за результатами спілкування з його рідними та побратимами, опрацювання фото- та відеоматеріалів та висновком судової портретної експертизи.
Як вдалося встановити СБУ, Олександра Мацієвського розстріляли 30 грудня 2022 року.
Наразі СБУ вживає комплексні заходи для встановлення військовослужбовців рф, які скоїли цей злочин. Досудове розслідування здійснюється за 438 статтею Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни)
«Ми зробимо все, аби ці нелюди понесли заслужене покарання», — підкреслив голова СБУ Василь Малюк.
Олександр Мацієвський: біографія
Олександр Мацієвський народився 10 травня 1980 року у Молдові, куди за розподіленням була направлена його мати, Парасковія Михайлівна. Вона працювала технологом на Кишинівській взуттєвий фабриці.
Там Олександр згодом закінчив середню школу і електротехнічний коледж. Потім родина повернулася на Батьківщину до Ніжина.
З початком повномасштабного вторгнення Мацієвський пішов до Ніжинського військкомату, але відразу не зміг потрапити до війська. Він допомагав робити укріплення, чатував на блок-посту, готував пляшки з запалювальною сумішшю і наполегливо знов звертався до збірного пункту.
Врешті 11 березня його зарахували до Ніжинського батальйону територіальної оборони. Після навчання Олександра призначили снайпером.
У грудні, коли батальйон збирався вирушати на схід, Мацієвський не сказав матері, що поїде у зону активних бойових дій, бо не хотів що б вона хвилювалася. 29 грудня відбулася їх остання телефонна розмова.
«Після слів Сашка, «Мама, я ніколи не здамся у полон!», Парасковія Михайлівна зрозуміла, син на фронті. Потім були важки дні, Сашко не дзвонив, його телефон не відповідав. І лише в вечорі 7 січня прийшло повідомлення — «абонент знов на зв’язку». Після слів побратимів, що Сашка вже нема, життя поділилося на до і після…», — розповідали у 119-й бригаді ТрО.
30 грудня 2022 рок на околицях Соледару Олександр Мацієвський разом ще з чотирма військовими прийняв зустрічний бій з переважаючими силами противника. Приблизно о 12-й годині візуальний контакт і зв'язок з ними зник. Прорватися до місця їхньої позиції підкріплення не змогло через безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї.
За деякій час у результаті обміну вдалося повернути тіла загиблих військових. Серед них був і Олександр Мацієвський. Поховали військового 14 лютого у Ніжині.
Щодня Сhas News відбирає для вас найважливіші новини. Приєднуйтесь до нас у Facebook та Telegram, щоб нічого не пропустити.
