8 грудня 1980 року, приблизно о 22:50, 25-річний Марк Чепмен випустив п'ять куль у Джона Леннона. Чотири з них потрапили в співака та виявились смертельними. Сам же вбивця сів на тротуар і читав книжку Джерома Селінджера «Над прірвою в житі» аж до приїзду поліції.
Чепмен одразу зізнався у злочині, а потім підтвердив свою провину у суді. Врешті його засудили до довічного ув'язнення з правом просити про дострокове звільнення через 20 років. Він подав 11 таких клопотань, однак усі відхилили: востаннє — в серпні 2020 року.
Щодо мотивації Чемпена існує багато версій. Спочатку він говорив, що в ньому живе дві сутності — добра та зла і вбивство стало результатом перемоги диявольської половини. Потім казав, що розчарувався в Ленноні, який був його кумиром в дитинстві, оскільки той заробляв багато грошей та зневажливо говорив про релігію. В останні роки повторює, що просто хотів стати знаменитим.
Попри усі докази, що вбивцею був саме Чемпен, а до злочину його спонукали якісь психічні розлади, є й ті, хто сумнівається в цій версії. В результаті загибель засновника The Beatles породила кілька теорій змови, в яких фігурують президенти США Річард Ніксон, Рональд Рейган; ЦРУ та навіть Стівен Кінг. Хоча мішенню конспірологів був не лише Леннон, але і його товариші по гурту.
Американські спецслужби постійно терплять звинувачення у причетності до гучних вбивств. Загибель Леннона не виняток. Тим паче, що в 1968-1972 роках співак був одним з неформальних лідерів антивоєнного руху, присвячував цій темі пісні, інтерв'ю та публічні виступи, особисто брав участь в мітингах.
Після переїзду в 1971 році до США він виступав за надання громадянських прав індіанцям, підтримував зв'язки з «новими лівими» та долучився до руху за звільнення з в'язниці молодіжного активіста Джона Сінклера.
Така політична активність дратувала адміністрацію Річарда Ніксона і в 1972 році співака спробували депортувати. Проте ці спроби ні до чого не призвели, а в 1975 році Леннон отримав грін-карту. Вже після його вбивства стало відомо, що на початку 1970-х років ФБР вело спостереження за музикантом, але не знайшло в його діяльності загроз для нацбезпеки. А потім і сам Леннон відійшов від політичної діяльності.
Однак це не завадило колишньому адвокату та колумністу Фентону Бреслеру випустити в 1989 році книгу «Хто вбив Джона Леннона?». Він стверджував, що після перемоги на виборах в 1980 році Рональда Рейгана консервативне крило в ЦРУ вирішило позбутися співака, в якому бачило потенційну загрозу для нової адміністрації. При цьому Бреслер переконував, що з використанням наркотиків та гіпнозу спецслужба «запрограмувала» Чемпена на вбивство, чим і пояснюється його дивна поведінка після смертельних пострілів та у суді.
Ці ж аргументи повторили у своїх книгах в 2010 році Філ Стронгмен та в 2015-му Джон Поташ. При цьому останній додав конспірологічній теорії «наркотичну мотивацію». На його думку, спецслужби спеціально підсаджували на наркотики популярних серед молоді виконавців — крім Леннона, ще Джимі Хендрікса, Курта Кобейна та Тупака Шакура, щоби вони своїм прикладом пропагували психотропи серед молодіжних активістів і таким чином відволікали їх від політики. А коли музиканти вирішували зав'язати з поганою звичкою, їх вбивали. У випадку з Ленноном — «запрограмований» Чемпен.
Версія про «запрограмованого» кілера у вас викликала сумніви? Правильно! Адже насправді Леннона застрелив Стівен Кінг. Принаймні в цьому переконує американець Стів Лайфут.
Своїм головним доказом він вважає фотографію, на якій зафіксований момент підписання співаком альбому для свого вбивці. На ній Чемпен таки схожий на Кінга. Проте Лайфут впевнений, що це не просто схожість: на місці злочину справді був письменник. Чемпена ж він називає «найнятим актором», який просто взяв на себе провину.
Крім того, конспіролог відшукав «закодовані повідомлення» в американських газетах та «зізнання» в книгах та інтерв'ю письменника. Наприклад, після виходу роману «Та, що запалює поглядом» (англ. Firestarter) преса називала Кінга «великою запальничкою Zippo». А людина, яка стріляє вночі з револьвера, якраз і нагадує велику запальничку. Тож які ще треба аргументи?
Залишається лише одне запитання: навіщо вже тоді популярному автору знадобилося вбивати відомого музиканта? На думку Лайфута, відповідь очевидна — так йому наказали Річард Ніксон та Рональд Рейган, яких не влаштовувала антивоєнна позиція співака.
Свої роздуми конспіролог ще в 1982 році виклав на 24 сторінках буклету під красномовною назвою «Стівен Кінг застрелив Джона Леннона». Для просування теорії він запустив сайт, наніс відповідні викривальні написи на власний автофургон та влаштовував пікети на зустрічах письменника з читачами. В 1994 році Лайфута навіть заарештували за незаконне вторгнення на один такий захід. Однак активіста це не зупинило. Останнє оновлення на його сайті датоване 2019 роком. Тоді чоловік заявив, що Барак Обама намагався влаштувати для викривача смертельну ДТП.
Задовго до смертельних пострілів в Леннона мішенню конспірологів став ще один учасник The Beatles Пол Маккартні. Вони переконують, що співак загинув у ДТП 9 листопада 1966 року і, щоби не втрачати прибутки, інші члени гурту замінили його двійником, справжнє ім'я якого чи то Вільям Кемпбелл, чи то Біллі Ширс.
Вперше подібні чутки з'явилися ще в 1967 році. Тоді справді в аварію потрапило авто музиканта, однак за кермом знаходився його знайомий. Проте сама теорія змови з'явилася за два роки.
17 вересня 1969 року в студентському журналі Університету Дрейка в Айові вийшла стаття про загибель Маккартні в 1966 році. Її автор джерелом інформації назвав друга, який почув сенсаційну звістку від сусіда по гуртожитку, який, в свою чергу, прочитав її в якійсь підпільній газеті. Чутки швидко поширилися по студентських кампусах і вже 12 жовтня на радіо Мічигану подзвонив слухач Том, який цілу годину розповідав про загибель музиканта та про зашифровані послання на цю тему в піснях The Beatles.
Після цього теорія змови почала швидко поповнюватися новими деталями. Так з'явилася дата 6 листопада 1966 року та імена двійників Маккартні. Пресслужба гурту все спростовувала. Згодом і сам музикант в інтерв'ю журналу Life розповів, що його ніхто не заміняв, а на публіці він не з'являвся в останні місяці, оскільки вирішив усамітнитися з родиною.
Однак найзапекліших конспірологів це не зупинило. Докази вони шукали, прослуховучи пісні «Бітлз» задом наперед. Наприклад, прокручуючи у зворотному напрямку фразу «number nine» («номер дев'ять»), яка повторюється кілька разів в композиції «Revolution 9», почули «Turn me on, dead man» («Увімкни мене, небіжчик»). А наприкінці пісні Strawberry Fields Forever у такий же спосіб — слова Леннона «Я поховав Пола». The Beatles дійсно в деяких піснях залишали приховані фрази, однак не ті, що знаходили конспірологи. Той же Леннон розповідав, що в Strawberry Fields Forever насправді промовляв слова «Cranberry sauce» (журавлиновий соус).
Докази змови також побачили на обкладинках альбомів, зокрема останнього Abbey Road. Культове фото музикантів, що крокують по «зебрі», конспірологи трактували як похоронну процесію, а номерний знак припаркованого на задньому плані авто LMW 28IF розшифрували як Linda McCartney Weeps, 28 if («Лінда Маккартні плаче, бо йому було лише 28 років».
Фейкові «бітли»
Наостанок ще одна сенсаційна теорія — «Бітлз» ніколи не існувало. Точніше не самого гурту, а його учасників. Насправді під виглядом Джона Леннона, Пола Маккартні, Рінго Старра та Джорджа Харрісона виступали різні люди. Прихильники цієї теорії, викладеної на сайті під назвою The Beatles Never Existed , стверджували, що виконавці на фотографіях різних років сильно відрізняються. У них зокрема не схожі зуби, лінії губ, довжина носів та вух, а також розрізи очей.
«Навіть якщо одну чи дві фотографії відредагували чи хтось переніс операцію, чому вони усі не схожі? Вони виглядають по-різному, а не однаково», — розповідала в 2016 році британському таблоїду Daily Star засновниця сайту, що представилася як Дорі.
Тож, на її думку, за роки існування гурту змінилося як мінімум три Леннони та аж 12 Маккартні!
