Вінсент Ван Гог — один з найвідоміших нідерландських художників. За життя він не отримав великого визнання, однак сьогодні його картини коштують мільйони доларів. Наприклад, 11 листопада на аукціоні Christie’s три роботи майстра продали за $154 млн.
Проте його спадок — це не лише дивовижні картини, але й сумнозвісна історія втрати лівого вуха. За останні сто років її кілька разів переглядали та уточнювали, однак одностайної відповіді на запитання «Навіщо Ван Гог це зробив?» дослідники так і не дали.
Chas News розповідає три найпопулярніші версії з цього приводу.
Класичне припущення базується на повідомленнях у місцевій пресі та свідченнях художника Поля Гогена. Сам Ван Гог нічого не пам'ятав. Так от, 1888 року 35-річний митець перебрався на південь Франції до міста Арль з амбітною метою заснувати там колонію художників. У жовтні до нього приїхав Гоген, однак за два місяці приятелі остаточно розсварилися.
23 грудня після чергової сварки Гоген повідомив про наміри полишити Арль. Ван Гогу це не сподобалося і він накинувся на свого товариша з бритвою: чи то в парку, чи то в будинку. Однак в останній момент схаменувся, закрився у власній кімнаті та відрізав собі мочку вуха.
Потім він замотав її у папір, відніс у місцевий бордель та передав знайомій повії на ім'я Рашель з проханням «дбайливо зберігати» цей «подарунок». Наступного ранку до оселі художника навідалася поліція. Ван Гога застали скривавленим, у непритомному стані, та відправили на лікування до психіатричної клініки.
За останні роки дослідники переглянули кілька деталей з цієї історії. Так, історик-аматор Бернадетт Мерфі знайшла в архіві Каліфорнійського університету ілюстрацію травми Ван Гога, зроблену Феліксом Реєм, лікарем, який надав першу допомогу художнику. Відповідно до неї митець відрізав собі не мочку, а більшу частину вуха.
Також проаналізувавши листи художника та дослідивши місцеві архіви, Мерфі дійшла висновку, що моторошний подарунок він передав не повії, а доньці місцевого фермера на ім'я Габріель, яка працювала в борделі покоївкою.
Події 23 грудня досліджували з медичної точки зору психологи та психотерапевти. Зрозуміло, що вчинок Ван Гога був викликаний серйозним психічним розладом, однак щодо його причин також немає одностайності. Адже наприкінці ХІХ століття можливості медиків були значно обмежені.
Сам митець у листах до молодшого брата Тео пояснював той інцидент «простим нападом безумства художника», а пізніше «душевною та нервовою лихоманкою». В лікарні йому поставили діагноз епілепсія.
Сучасні спеціалісти найчастіше говорять про межовий розлад особистості чи біполярний розлад. Вчені з Університетського медичного центру Гронінгему, які в 2020 році представили найновіше дослідження на цю тему, припускають, що художник страждав на приховану форму епілепсії, викликану зловживанням алкоголем, недоїданням, поганим сном та психічним виснаженням.
При цьому, на їхню думку, Ван Гог міг відрізати вухо у припадку безумства, спричиненому різкою відмовою від вживання спиртних напоїв на фоні сильної алкогольної залежності (так званий алкогольний абстинентний синдром).
Однак більшість дослідників вважають, що на такий ексцентричний крок Ван Гога штовхнула саме сварка з Гогеном, який розбив його мрії на заснування спільної майстерні.
Альтернативну версію в 2016 році запропонував письменник Мартин Бейлі у книзі «Студія півдня: Ван Гог у Провансі». На його думку, роль спускового гачка, що спричинив нервовий зрив художника, зіграв лист від його брата Тео, в якому він повідомляв про майбутнє весілля.
Ван Гог же був дуже близьким зі своїм братом, який завжди підтримував його як фінансово, так і морально на непростому шляху художника і боявся, що у разі шлюбу цим стосункам настане кінець. Тож новина про заплановане весілля завдала непоправного удару по психіці митця.
Про такі переживання біографи писали і раніше, однак вони вважали, що Ван Гог дізнався про плани Тео вже після інциденту 23 грудня. Бейлі ж з'ясував, що їхня мати ще 21 грудня отримала лист від сина, в якому він просив дозвіл на шлюб. На думку дослідника, Тео мав одночасно написати і своєму брату.
У пізніших листах Ван Гога знайшлася згадка, що той 23 грудня отримав лист від Тео зі 100 франками. І хоч оригінал цього листа не зберігся, Бейлі впевнений, що саме в ньому повідомлялося про весілля. На думку дослідника, сварка з Гогеном та давні проблеми зі здоров'ям теж зіграли свою роль, однак саме новина від брата стала каталізатором подій 23 грудня.
В результаті Тео все-таки одружився, однак зміна сімейного статусу на стосунки з братом ніяк не вплинула. Вони і надалі залишалися найближчими людьми. Після самогубства Вінсента в липні 1890 року Тео впав у депресію і згодом сам опинився у лікарні для душевнохворих, де і помер через шість місяців. А його дружина Йоганна Ван Гог-Бонгер стала першим біографом художника.
Німецькі історики Ганс Кауфман та Ріта Вільдеганс вважають, що роль Гогена у цій історії набагато важливіша. Адже, на їхню думку, вухо Ван Гог відрізав не самотужки — це зробив його приятель.
Відповідно до цієї версії після сварки Гоген полишив будинок і на всяк випадок прихопив шпагу. Згодом його наздогнав Ван Гог з бритвою в руках. Тут Гогену і знадобилася шпага і він чи то спеціально, чи то ненавмисно відтяв своєму опоненту вухо. Після цього вони на місці вирішили тримати правду в таємниці та уклали пакт мовчання (так і називається книга Кауфмана та Вільдеганс).
Проте ця версія, яка свого часу викликала великий резонанс у ЗМІ, більше нагадує конспірологічну теорію.
Так, прихильники «теорії змови» про загибель Пола Маккартні в 1969 році та його заміну двійником шукали докази на обкладинках альбомів та в піснях The Beatles, а Кауфман та Вільдеганс — у листах Ван Гога та роботах Гогена. Ось кілька прикладів.
Наприкінці грудня Гоген просив Ван Гога переслати йому поштою фехтувальні маски та рукавички, однак не згадав про шпагу, а значить, забрав її раніше. Потім у листі до брата Вінсент писав: «На щастя, Гоген, я та інші художники ще не озброєні кулеметами та іншими небезпечними знаряддями війни». Ще один натяк на криваву сутичку.
Завуальоване визнання провини дослідники знайшли у малюнках Гогена. Так, на одній із його замальовок після подій в Арлі зображена жінка з простягнутою лівою рукою на фоні риби з надписом «Ictus». Жест розтлумачили як натяк на ліве вухо, рибу — як символ мовчання, а слово — як термін у фехтуванні, який означає випад.
На думку авторів книги, після інциденту Ван Гог вирішив мовчати, бо дуже поважав Гогена, а той, в свою чергу, вигадав теорію про психічний зрив свого колишнього товариша.
