Чорна п'ятниця розпочинає свою історію з середини ХХ століття, коли американські магазини почали оголошувати великі розпродажі у день, наступний після Дня подяки. Згодом звичай прижився і поширився на інші континенти. Однак власне розпродажі придумали набагато раніше. Популярністю вони завдячують чоловікові на ім’я Френк Вулворт.
У своїх крамницях він влаштував свято постійного розпродажу — усі товари продавалися по 5 або 10 центрів. А на зароблені кошти збудував власний хмарочос у Нью-Йорку. Ось історія підприємця.
Як і ведеться в більшості історій успіху, Френк Вулворт розпочинав усе з нуля. Дитинство він провів на невеликій фермі поблизу кордону з Канадою. Зранку, перед школою, доїв корів, після уроків порався на полі. Батьки виплачували іпотеку за земельний наділ і потребували допомоги сина. В 16-річному віці Френк покинув школу та проводив на фермі повний робочий день.
Але такий уклад життя не приносив йому задоволення. Вулворт мріяв перебратися до Вотертауна — в найближчому адміністративному центрі проживало 10 тис. людей, проте порівняно з батьківською фермою він здавався мегаполісом. В 20-річному віці за рекомендацією знайомого торговця хлопець влаштувався на роботу в універмаг Augsbury and Moore.
Спочатку здавалося, що торгівля — аж ніяк не покликання сина фермера. В той час в більшості магазинів діяв принцип вільної ціни — продавці самі визначали вартість товару в залежності від платоспроможності покупця. Тому головну ставку робили на комунікабельність. А з цим у Вулворта були проблеми: спілкуючись з клієнтами, він постійно ніяковів та нервував. За кілька місяців Вільям Мур, один з власників магазину, придумав для Френка нове завдання — реєстрацію товарів, підтримання порядку на складі та облаштування вітрин. На цій ниві, прискіпливий до деталей, хлопець проявив себе на повну силу.
Загалом перше місце роботи відіграло у житті Френка важливу роль. Тут він познайомився з більшістю своїх майбутніх бізнес-партнерів, зустрів кохання та полюбив червоний колір, який стане фірмовим для інтернаціональної мережі магазинів Вулворта.
Протягом наступних п'яти років Френк звільнився, знову повернувся до Augsbury and Moore, зліг на кілька місяців після нервового зриву та одружився зі швачкою Джені Крейтон, яка допомогла йому піднятися на ноги.
Зоряний час Вулворта настав в 1878 році. В цей час магазин Вільяма Мура переживав не кращі часи. США перебували на піку економічної кризи, через яку різко впала платоспроможність населення. Як результат на складах накопичилась велика кількість нерозпроданих товарів. Вихід із ситуації запропонував Вулворт — влаштувати розпродаж неліквіду за фіксованою ціною в 5 центів.
Заради справедливості наголосимо, що подібні акції проводили і інші торговці. Сам Френк зізнавався, що почув про таку ідею від власника одного з нью-йоркських магазинів. Однак саме завдяки Вулворту розпродажі стали трендом.
В центрі магазина Мура він поставив два столи, обгорнутих у червону тканину, на які виклав ґудзики, гребінці, спиці для в'язання, скляний посуд та інші дрібнички. А над ними розмістив яскраву вивіску з написом «Усі товари по 5 центів». Цей прилавок одразу став хітом. Під вечір майже увесь асортимент розкупили.
Надихнувшись такими результатами, Вулворт вирішив відкрити власний магазин, де усі товари продавалися б по 5 центів. Але стартового капіталу для реалізації ідеї не було. Батьки ледь зводили кінці з кінцями і Френк звернувся по допомогу до свого дядька. Однак той у відповідь заявив, що, як на нього, гроші краще викинути у річку, а племінникові порадив не задирати носа. У підсумку на допомогу прийшов Мур, який позичив своєму вже колишньому співробітнику $300.
У лютому 1879 року в місті Ютіка Вулворт відкрив перший заклад. Вивіска — золотими літерами на червоному тлі — амбітно проголошувала: «Великий магазин 5 центів». Ціни були відповідними, хоча деякі товари продавалися й дорожче. Наприклад, пожежна лопата коштувала 5,5 цента. В перші дні спостерігався великий потік клієнтів, однак згодом ажіотаж почав спадати. Дався взнаки невеликий асортимент та не дуже вдале розташування — посеред заможних кварталів, жителі яких могли дозволити собі дорожчу продукцію. У травні Вулворт закрив магазин у Ютіці, однак за цей час назбирав достатньо коштів, щоби віддати борги та започаткувати бізнес на новому місці.
Після цього Френк засвоїв два важливих принципи роботи: знайти правильне місце розташування — це вже половина справи. Та не боятися закривати провальні торгові точки.
Новий магазин Вулворт відкрив 21 червня 1879 року в місті Ланкастер в Пенсильванії — в центрі проживання амішів, які знали ціну кожній копійці. Френк вирішив, що це ідеальні клієнти. І не прогадав. Вже за перший день в магазині продали чверть усього асортименту. В новому магазині товари були не лише по 5, але й по 10 центів, що дозволило значно розширити пропозицію.
Крім фіксованих цін ще однією революційною новацією стала мінімізація ролі продавця. Клієнти самі обирали необхідний товар, а співробітники магазину лише пробивали покупку на касі та запаковували. Так що Вулворта можна вважати ще й «прадідом» сучасних супермаркетів.
Одразу після успіху в Ланкастері Вулворт задумався про розширення бізнесу та пошук компаньйонів. Першим бізнес-партнером став його рідний брат Чарльз Самнер Вулворт, який до цього також працював в Augsbury and Moore. Потім він долучив ще кількох знайомих з першого місця роботи та кількох двоюрідних і троюрідних братів. Згодом більшість з них відкрила власні мережі магазинів «5 та 10 центів». Усі вони працювали під різними вивісками, але за спільними принципами. І разом сформували «синдикат дружніх суперників». Врешті-решт до об'єднання приєднався і Вільям Мур. В 1895 році Вулворт посприяв своєю першому роботодавцю, коли той опинився на межі банкрутства — допоміг відкрити власні п’ятицентові магазини.
Франшиза «Все по 5 та 10 центів» успішно розвивалася. Наприкінці 1880-х років на західному узбережжі США функціонувало більше 20 магазинів мережі. В 1904 році їхня кількість сягнула 120. Запорукою успіху Вулворта стали оптові закупівлі, відмова від посередників, укладення прямих контрактів з постачальниками, яскраві вітрини та постійне розширення асортименту. Все це дозволяло тримати низькі ціни, а, отже, і забезпечувати постійний потік клієнтів, серед яких переважали емігранти та американці з низькими доходами.
В розбудові бізнес-імперії Вулворта показовою є історія з цукерками. У 1886 році підприємець вирішив, що настав час заробляти на продажі солодощів. Ціна мала складати 5 центів за чверть фунта (приблизно 100 г), хоча у середньому вони продавалися за 25 центів. Цукерки нижчої вартості зазвичай виробляли кустарним методом і ними часто отруювались.
Для реалізації бізнес-ідеї закупівельна ціна мала становити не більше 3 центів. Френк одразу відмовився від послуг посередників та почав переговори з виробниками. Погодився лише один — власник невеликої манхеттенської кондитерської Денніс Арнольд. Перед стартом продажів у магазинах облаштували яскраві вітрини з цукерками, під кожною з вітрин вказували склад ласощів, а також наводили правила, яких дотримувалися при виробництві. Не забув Вулворт вказати і на 80% знижку. Результат не забарився — тестову партію вагою 500 фунтів розкупили за перший день. Кондитерська Арнольда перейшла на цілодобове виробництво і вже за кілька років перетворилася на велику фабрику.
Для розширення асортименту в 1890 році Френк вперше вирушив до Європи. Протягом наступних 25 років він повертався туди двічі на рік, а на початку ХХ століття кожен четвертий товар, представлений в його мережі, виготовлявся в Старому Світі. А в 1909 році Вулворт розпочав експансію за океан і відкрив свої магазини у Великій Британії. Товари в них продавалися по 3 та 6 пенсів.
Із збільшенням доходів Вулворт став приділяти більше уваги оздобленню магазинів. Якщо в Ланкастері стелажі зробили з перевернутих ящиків, а товари загортали в старі газети, то на початку ХХ століття прилавки виготовляли вже з червоного дерева, а приміщення філіалів оснастили новітнім електричним освітленням.
З іншого боку, Вулворт економив на співробітниках. Зарплати в них були невеликими, однак на роботу брали усіх охочих. До того ж продавцям надавали щорічні відпустки, оплачували лікарняні та різдвяні премії. А найздібніших очікувало просування кар'єрними сходинками. Френк до кінця життя не любив залучати до керівництва людей зі сторони.
В 1912 році «синдикат дружніх суперників» об'єднався в єдину компанію — F.W. Woolworth Company з капіталом в $65 млн (приблизно $1,7 млрд в сучасному еквіваленті). Вона контролювала більше 600 магазинів у США, Канаді та Великій Британії. Вже за чотири роки їхня кількість перевалила за тисячу. Очолив корпорацію Френк Вулворт, а його заступниками стали колишні бізнес-партнери — у тому числі брат Чарльз Самнер та Вільям Мур.
За рік штаб-квартира F.W. Woolworth Company переїхала до 241-метрового хмарочосу. Протягом наступних 17 років будівля була найвищою у світі і в 1972 році її проголосили національною історичною пам'яткою США. Свого часу Вулворт витратив на її зведення $13,5 млн. Усю суму замовник заплатив готівкою.
В історії Вулворта є і сумний бік. Проводячи весь час на роботі, він приділяв мало уваги родині. Дружина Дженні, яка на початку допомагала чоловіку, з часом впала в глибоку депресію. В 1915 році лікарі поставили їй діагноз раннє старече слабоумство. А в 1918 році через проблеми у шлюбі вдалась до самогубства старша донька Една. Сімейні трагедії підірвали і здоров'я Френка. 8 квітня 1919 року «п’ятицентовий король» помер, не доживши два місяці до святкування 40-річчя своєї бізнес-імперії. New York Times в некролозі написала, що «він заробляв гроші не тим, що продавав небагато за дорого, а продаючи багато за невелику суму».
Компанія успішно продовжувала розвиватися під керівництвом Чарльза Самнера. Проте від принципів батька-засновника скоро відійшли. В 1932 році на фоні інфляції, викликаною Великою депресією, F.W. Woolworth Company додала ще одну лінійку товарів вартістю 20 центів, а в 1934 році взагалі відмовилася від принципу фіксованої ціни. Одночасно компанія почала поступово переходити до торгівлі спеціалізованими товарами, купивши кілька фірм з виробництва спортивного одягу та взуття. В 1977 році F.W. Woolworth Company потрапила в Книгу рекордів Гіннесса як найбільша в світі роздрібна мережа.
Однак з початку 1980-х років у неї розпочалися фінансові проблеми. В 1982 році продали британський філіал компанії. Згодом настала черга Канади, а в 1997 році закрилися останні універмаги Woolworth в США. Сама ж компанія змінила назву на Venator Group і зараз спеціалізується виключно на продажу спортивних товарів.
Проте магазини під назвою Woolworth і досі працюють на кількох континентах. В Мексиці та Німеччині — це колишні дочірні компанії бізнес-імперії Вулворта, які зажили самостійним життям. А в Австралії — найбільша мережа супермаркетів, засновники якої ще в 1924 році вирішили використати у назві ім'я відомого американського бізнесмена. Та й магазини «Все по 5/10/25 гривень», вивіски яких ще кілька років тому масово майоріли в українських містах, ведуть свій родовід від «прадіда» Чорної п'ятниці.
