«Слава Україні!». Уже три з половиною роки це офіційне вітання у Збройних силах та Нацполіції. Цими словами вітаються українці та завершують виступи офіційні і не тільки особи. Ба більше, Борис Джонсон вітав українців із Днем Незалежності теж словами «Слава Україні!».
Chas News розповідає історію вітання та водночас гасла борців за незалежність України.
Вітання «Слава Україні»: перша згадка
Перші приклади поєднання слів «слава» та «Україна» датуються серединою ХІХ століття. Так, у вірші Тараса Шевченка «До Основ'яненка», опублікованому у першому «Кобзарі» 1840 року, є наступні рядки:
«Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!».
У київського історика Миколи Костомарова, товариша Шевченка по Кирило-Мефодіївському товариству, у 1847 році жандарми під час обшуку знайшли вірш «Діти слави, діти слави». Закінчувався він словами «Слава тобі, Україно!». Також «слава» згадується на початку вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», написаному у 1862 році,
Саме з нинішнім державним гімном пов'язана найперша згадка про вислів «Слава Україні» та ще й у якості вітання. Вона задокументована у спогадах Олександра Коваленка, одного з лідерів українського національного руху на межі ХІХ-ХХ століть.
Він пригадував, що якось наприкінці 1890-х років до нього у Харкові завітав у гості діяч кооперативного руху Микола Левитський. Той не міг знайти дорогу, аж поки не зустрів студента, який наспівував «Ще не вмерла Україна». Левитський вигукнув «Слава Україні», а у відповідь почув «Навіки слава». Після цього чоловіки сконтактували і студент провів гостя до домівки Коваленка.
«Отак пізнавалися між собою ті, що працювали на отому українському перелозі. Була їх ще жменька, але всі вони «лупали ту скалу», а їх кличем було: «Не даймо вмерти Україні! Нехай її слава не поляже», — писав Коваленко у своїх спогадах, які побачили світ у 1939 році.
«Слава Україні» під час Української революції
Загальнопоширеним гасло стало з початком революційних подій у 1917 році. Тоді на мітингах та у виступах набули популярності різноманітні вигуки зі словом «слава»: «Слава Центральній Раді», «Слава українському війську», «Слава українській демократії» та інші подібні варіанти, зокрема і «Слава Україні». Відповідали на них зазвичай просто: «Слава! Слава! Слава!».
Саме варіант «Слава Україні» з часом став найбільш уживаним. Його можна було почути як у Києві, так і за сотні кілометрів від столиці, наприклад, на українських заходах у Мінську, Петербурзі чи навіть Іркутську.
«По скінченню промов повз трибуну проходять військові частини, деякі співають, але раптом у повітрі лунає «Заповіт» і всі стихають, вслухаючись до незнайомого мотиву. Потім співають «Ще не вмерла Україна» і за цим українська громада іде по запруженнх народом вулицях; попереду ідуть офіцери і солдати-українці; народ вітає криками «Ура», «Слава Україні» тощо», — так описувала мітинг у Мінську 18 квітня газета «Нова Рада».
За схожим сценарієм відбувалися подібні заходи і в Україні. Зокрема, 12 червня урочистий мітинг на Софійській площі з нагоди проголошення Першого Універсалу завершився співом «Заповіту», за яким по майдану «розляглося як грім «Слава Україні».
Гасло швидко завоювало популярність серед українських вояків. Так, 12 липня 1917 року під стінами будівлі Центральної Ради пройшов парад українських військових частин і на звернення її голови Михайла Грушевського солдати відповіли гучним «Слава Україні». Аналогічно скандували вояки синьожупанної дивізії 3 березня 1918 року, коли марширували по Софійській площі тільк-но звільненого від більшовиків Києва.
З цим гаслом солдати не лише маршували, але й шли у бій. Командувач армії УНР Михайло Омелянович-Павленко згадував, що у грудні 1919 року під час бою з більшовиками біля Жашкова полковник Петро Дяченко з криком «Слава Україні» кинувся на ворога. Підбадьорені своїм командиром козаки теж ринулися у бій і здобули перемогу.
Врешті 19 квітня 1920 року Омелянович-Павлено офіційно затвердив «Слава Україні» у якості вітання у війську.
«Всім частям армії на похвалу, а то подяку за службу Україні відповідати: «Слава Україні», — йшлося у його наказі «По муштровій частині».
Поява гасла «Героям слава»
Під час Української революції серед українських військових зародилася традиція відповідати на вітання «Слава Україні» співзвучним гаслом. Зокрема, почесна варта гетьмана Павла Скоропадського у таких випадках вигукувала «Гетьману Слава».
Згаданий вище Петро Дяченко у спогадах писав, що у полку «Чорних запорожців» під його керівництвом, побутувало привітання «Слава Україні! — Слава козацтву!».
Повстанці Холодного Яру натомість відповідали «Україні слава» (у спогадах Юрія Горліс-Горського), «Навіки слава» (у спогадах Якова Водяного) чи просто «Слава» (у документальній повісті Юрка Степового «У херсонських степах»).
Варіант «Героям слава» з'явився трохи пізніше. Дяченко пов’язував його появу з Легією українських націоналістів та одним з її співзасновників Юрієм Артюшенко.
«Коли виникло питання про організаційне вітання, схоже на те, що саме Юрій Артюшенко запропонував використати вітання чорношличників: «Слава Україні!» — «Козакам слава!». Пропозицію товариство прийняло, але з уточненням — відповідати треба було: «Героям слава!», — писав Дяченко.
Однак, як наголошує історик Юрій Юзич, у спогадах Артюшенка відсутні жодні підтвердження цієї версії.
Натомість з кінця 1920-х років в Українській військовій організації, а потім у створеній на її основі ОУН використовувалося поєднання «Слава Україні! Слава Вождеві». Вождем спочатку називали Євгена Коновальця, а потім його наступника Андрія Мельника.
Поширеним серед українських націоналістів було і просто гасло «Слава Україні». Так, під час Варшавського та Львівського судових процесів над членами ОУН свідки та обвинувачені під час виступів використовували вітання «Слава Україні». Так само, стоячи, вітали присутні українці і Степана Бандеру, коли його заводили до судової зали.
Саме з Бандерою та його прибічниками пов'язана поява відповіді «Героям слава». У 1940 році внаслідок розбіжностей у поглядах з Мельником вони відокремилися в Організацію українських націоналістів революційну (ОУНР) більш відому за прізвищем свого лідера як ОУН (б). Її організаційне оформлення завершилося у квітні 1941 року на Великому зборі у Кракові, який затвердив програмні документи організації.
У постановах з'їзду окремо прописали і вітання для її членів: «Обовя’зуючі слова повного привіту: «Слава Україні» відповідь — «Героям слава». Допускається скорочення привіту «Слава» — «Слава».
Після цього гасло «Слава Україні! Героям слава!» масово поширилось серед членів ОУН (б), а потім і серед УПА. Його використовували як при особистому спілкуванні, такі і в офіційних документах, листівках, пресі. Наприклад, саме цими словами завершувався Акт відновлення Української держави, проголошений 30 червня 1941 року у Львові.
«Слава Україні! Героям слава!»: шлях до затвердження в ЗСУ
Після придушення радянськими військами повстанського руху та націоналістичного підпілля гасло опинилося в Україні під забороною. Натомість, в еміграції воно залишалося загальновживаним.
Ситуація змінилася лише наприкінці існування СРСР із посиленням національно-визвольного руху та послабленням дії попередніх заборон. Так, 3 квітня 1990 року, коли на Львівській ратуші вперше після багаторічної перерви підняли національний прапор, натовп на вулиці, за спогадами очевидців, скандував «Слава Україні».
Після проголошення незалежності гасло «Слава Україні! Героям Слава!» спершу побутувало переважно у середовищі націоналістичних політичних сил та їхніх прихильників. Тоді ще давалися взнаки наслідки радянської, а потім і російської пропаганди, яка переконувала, що це «фашистське» вітання.
Проте поступово у суспільній думці цей стереотип уходив у минуле. Остаточний перелом відбувся під час Революції гідності, коли «Слава Україні! Героям Слава!» стало одним із головних гасел протестуючих, а після початку російської агресії — і в українському війську.
Врешті 24 серпня 2018 року привітання вперше пролунало на параді з нагоди Дня Незалежності, а 4 жовтня 2018 року Верховна Рада запровадила вітання «Слава Україні! — Героям слава!» у Збройних силах та Нацполіції.
Щодо гасла «Слава нації! — Смерть ворогам!», то це вже творіння доби незалежності. З'явилося воно у 1990-х роках у якості партійного гасла УНА-УНСО, а згодом поширилося і серед інших політичних сил. Так само і гасло «Україна — понад усе!» у 1990-х роках спершу набуло вжитку у націоналістичному середовищі. Проте останнім роками і їх популярність почала стрімко зростати.
Щодня Сhas News відбирає для вас найважливіші новини. Приєднуйтесь до нас у Facebook та Telegram, щоб нічого не пропустити.
