Новий рік наближається. Сьогодні головні символи свята — прикрашена ялинка, мандарини та Святий Миколай. А колись їх було набагато більше. З Новим роком та Різдвом асоціювалися свині, гриби, гноми, свічки та ще багато чого. Chas News розповідає, як вони з’явилися і куди зникли.
Дивні символи різдвяних листівок
Новорічні та різдвяні листівки кінця ХІХ — початку ХХ століть можуть здивувати сучасних глядачів своєю незвичною символікою — свинями, мухоморами, гномами, жабами та іншими, здавалося б, не дуже святковими, істотами.
Винахідником привітальних листівок вважають англійця Генрі Коула, одного із засновників сучасної британської поштової системи. 1843 року на його замовлення художник Джон Горслі намалював ілюстрацію, на якій три покоління родини, у тому числі маленькі діти, піднімають келихи і бажають щасливого Різдва та Нового Року. Листівка вийшла провокаційною, однак це зіграло лише на її користь.
Увесь перший наклад у 2,5 тис. примірників вмить розкупили. Так Коул задав новий тренд. Вдосконалення методів друку та зниження поштових тарифів ще більше посприяли зростанню популярності різдвяних листівок. Вона досягла піку на межі ХІХ - ХХ століть.
Видавці змагалися в ексклюзивності свого товару, тож на картинках почали з'являтися все нові персонажі. Вони відповідали за традиційні побажання щастя, успіху та фінансового достатку у новому році.
Головним з таких персонажів була свиня. У Німеччині з часів Середньовіччя цю тварину (з очевидних причин) вважають символом процвітання, багатства й удачі.
Мухомори у Німеччині також називають «щасливими грибами» — Glückspilz. Деяким мухоморам притаманні галюциногенні властивості, і ще з часів стародавніх кельтів їх використовували у шаманських культах. До того ж своїми кольорами їхня шапка нагадує традиційний костюм Святого Миколая.
Гноми перекочували на різдвяні листівки як чарівні персонажі зі скандинавського та німецького фольклору. Зростанню популярності цих символів в Англії частково сприяла і англійська монарша родина.
Мати королеви Вікторії, яка правила Великобританією протягом більшої частини ХІХ століття, була німкенею. Чоловік королеви Вікторії принц Альберт — теж був німцем. Тож завдяки ним в Англії стрімко поширювалися німецькі різдвяні традиції. Наприклад, 1848 року за монаршої ініціативи у Віндзорському палаці встановили ялинку, яка стала символом Різдва спочатку саме в Німеччині.
Крім свиней, мухоморів та гномів, на листівках часто зображували і інші символи достатку та удачі — три- та чотирилисту конюшину, підкови, золоті монети. Ці елементи поставали на святкових картках як окремо, так і в різноманітних композиціях і згодом почали міцно асоціюватися з новорічними святами. Заради передавання веселого святкового настрою на листівках друкували і просто кумедні ілюстрації — жаб на марші чи дітлахів у лицарських обладунках, які, озброївшись шпилькою, воюють з велетенською індичкою.
Подібні листівки спершу отримали шалену популярність в Англії, потім і в інших європейських країнах. Наприкінці ХІХ століття черга дійшла до Російської імперії. Власного виробництва різдвяної продукції у ті часи не було, тож святкові картки масово експортували з Великої Британії та Німеччини. А разом з ними прийшли і незвичні символи свят.
Край цій традиції поклали більшовики, які оголосили війну усім проявам старого буржуазного минулого. У СРСР масовий випуск новорічних листівок поновили лише в 1950-х роках, проте на них свині, мухомори та гноми поступилися новим ідеологічно правильним символам.
Хлопчик Новий рік
Найвпізнаваніші святкові персонажі в Україні — Святий Миколай, Санта-Клаус та Дід Мороз. Найстаріший з них — Святий Миколай, він же Миколай Чудотворець, який ще з доби Середньовіччя розносить подарунки малюкам.
На початку ХІХ століття американець Клемент Кларк Мур модифікував образ святого та придумав Санту.
Пізніше схожим шляхом пішли і в Російській імперії. Давнього фольклорного персонажа Мороза, який мав складний характер та постійно погрожував усіх заморозити, поєднали із добрим європейським Святим Миколаєм. У результаті наприкінці ХІХ століття постав Дід Мороз, який потроху прижився на всіх підконтрольних російським царям землях.
Спочатку він, як Святий Миколай та Санта, був передусім різдвяним персонажем, а перепрофілювали його під Новий рік у другій половині 1930-х у ході комуністичного наступу на Різдво. Тоді ж Діду Морозу у помічниці знайшли Снігуроньку — вперше у цій ролі вона виступила на новорічній вечірці в 1937 році в московському Будинку Рад. Однак однієї асистентки виявилось замало.
До революції 1917-го Діда Мороза на листівках часто малювали у супроводі хлопчика, який асоціювався із прийдешнім новим роком. У СРСР цей образ вдосконалили. Так і з'явився Хлопчик Новий рік. Вперше він постав на публіці в 1945 році в мультфільмі «Зимова казка». За три роки в іншому мультику «Новорічна ніч» хлопчик, який грав роль пілота літака, вже виступив у ролі онука Діда Мороза.
1954 року в СРСР поновили масовий випуск новорічних листівок і відтоді їхнім неодмінним героєм став Хлопчик Новий рік, зазвичай одягнений в червоний комбінезон. З’являвся він як у парі з Дідом Морозом, так і самостійно. Наприклад, в 1956 році, за кілька місяців до кривавого придушення антикомуністичного повстання в Угорщині, хлопчик розмахував прапором з гаслом «Мир та щастя».
1957 року, за чотири роки до Юрія Гагаріна, Хлопчик полетів у космос на першому штучному супутнику Землі.
Також він будував хрущовки, керував потягами та робив ще багато суспільно корисних справ.
Він був неодмінним учасником вистав на новорічних ялинках у Кремлі, у школах та дитсадках. Однак у другій половині 1980-х років цей новорічний персонаж поступово втратив свою популярність. В Росії про нього зараз ще іноді згадують. Зокрема він супроводжував Діда Мороза в 2014 році на новорічній виставі у Кремлі. Проте в Україні про Хлопчика вже майже забули.
Новорічна свічка
Свічка — ще один з символів Нового року. Щоправда, не нинішнього, який святкують 1 січня. Ще в 325 році на першому Вселенському соборі початком нового Літургійного року вирішили вважати 1 вересня. Після хрещення Русі ця практика поширилася і на наші землі. Тож у народній свідомості саме цей день почав асоціюватися з настанням нового року. А в Московському царстві з 1492 році церковне Новоліття відзначалося і як державне свято.
Лише в 1700 році Петро І видав наказ про перенесення світського нового року на 1 січня.
Однак в народі пам’ять про вересневий Новий рік протрималася аж до ХХ століття. У церковному календарі на 1 вересня (14 вересня за новим стилем) припадає день пам’яті преподобного Симеона Стовпника, якого в Україні традиційно називають Семеном. А саме свято вирізнялося багатьма самобутніми традиціями.
За народними уявленнями, на Семена належало оновити вогонь у родинному вогнищі. Тож 1 вересня гасили всі вогні в селі й тертям добували Новий вогонь, полум’я якого вважали рятівним проти заразних хвороб. А в Києві на Подолі напередодні Семена відбувалося базарне свято «Весілля свічки» або «Свято свічки». Саме дійство нагадувало карнавал вогню.
Відповідно одягнувшись, містяни перевтілювались в образи «батька», «матері», «дружки», «боярина», «свата», «свахи». Члени братств та ремісничих цехів приходили зі своїми прапорами. Базарне дерево прикрашали яскравими стрічками, червонобокими яблуками та маленькими восковими свічками. Пізніше в ремісничих закладах власники влаштовували при свічках вечірки для своїх робітників. «Свято свічки» в Києві відзначали до середини ХІХ століття, а у деяких селах на Поліссі — до 1930-х років.
Втім, підсвідомо свічки продовжували асоціювати саме з Новим роком. Тому використовували їх як прикраси під час зимових свят. Зображення свічок друкували на вітальних листівках, свічки запалювали на новорічній ялинці, хоча це часто закінчувалися пожежами. Тому у післявоєнні роки давній атрибут почали замінювати на більш безпечні електричні гірлянди, які зараз ми бачимо у всіх вікнах.
Однак, не дивлячись на те, що дату настання Нового року не раз змінювали, а воскові свічки еволюціонували у світлодіоди, Новий рік, як і тисячоліття тому, залишається символом оновлення, коли прощаєшся з усім поганим, що відбувалося протягом року і входиш у нове щасливе життя. Таке оновлення періодично потрібно будь-якій людині, у яку б епоху вона не жила!
