У 2024 році християни різних конфесій святкують Воскресіння Христове більш ніж із місячною різницею — 31 березня католики та 5 травня православні. А от 2025 року усі відзначатимуть Великдень в один день — 20 квітня.
Chas News розповідає, з чим пов'язані такі розбіжності та чому головне християнське свято називають одночасно Пасхою та Великоднем.
Як Песах став Пасхою
Песах — одне з головних юдейський свят на згадку про вихід євреїв з Єгипту. Починається песах в 14-й день місяця нісан (за єврейським календарем) та святкується протягом семи днів у Ізраїлі та восьми днів за його межами. У 2024 році Песах тривав з вечора 22 квітня до вечора 29 чи 30 квітня.
Пасха — початково було іншим варіантом написання слова «Песах». Походить це слово з арамейської мови, яка до V століття була мовою міжнародного спілкування на Близькому Сході. Одним з її діалектів користувалася у побуті більшість населення Іудеї часів Ісуса Христа.
З арамейської слово «Пасха» потрапило до латини та грецької, а вже з них до більшості сучасних мов.
Як Пасха стала святом на честь Воскресіння Христового
Юдейський Песах присвячений історії виходу євреїв з Єгипту та старозавітним 10 карам, а у більш широкому сенсі — переходу від рабства до свободи. Свято здавна користувалося великою шаною серед ідеїв, а одним із центральних елементів першого дня святкування у новозавітні часи було принесення у жертву однорічного ягня (агнця).
У Новому Заповіті Пасха згадується кілька разів і особливе значення має у розповідях про Тайну вечерю і розп'яття Христа. При цьому у різних Євангеліях згадується, що обидві події відбувалися у перший день юдейської Пасхи (тобто 14 нісана). Ймовірно, це пов'язано з тим, що у різних регіонах Іудеї календар відрізнявся у два дні (як зараз різниця між юліанським і григоріанським календарями становить 13 діб).
Під час Таємної вечері, яка описується як святкова пасхальна трапеза, Христос замінив собою традиційного ягня і постав у ролі «агнця Божого», який наступного дня (у п'ятницю) добровільно приніс себе у жертву заради позбавлення людства від влади гріха. «Наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений», — йдеться у першому посланні апостола Павла до коринтян.
Відповідно до Нового Заповіту, «наступного дня після суботи» Христос воскрес, і таким чином Бог подарував вірянам надію на духовне воскресіння і вічне спасіння.
Таким чином у християнстві Пасха отримала новий сенс — перехід від смерті до життя, звільнення людини від тягаря гріхів, вихід з рабства гріха і зла до свободи та добра.
Коли християни почали святувати Пасху
Християнські громади почали відзначати Пасху вже у першому столітті. Спочатку існувало два варіанти святкування — 14 нісана, одночасно з юдейським Песахом, та у найближчу неділю після цієї дати. Згодом єдиним правильним встановили другий варіант. Однак із визначенням конкретної дати свята майже одразу виникли труднощі.
Справа у тому, що єврейський календар побудований за місячно-сонячним принципом, в той час як більшість християн у побуті користувалися юліанським календарем, який є сонячним. Ці два календарі не співпадали, і у результаті кожного року дата святкування Пасхи змінювалась.
Спочатку християнські громади консультували з юдейськими, щоб дізнатися початок місяцю нісана і вже далі встановити дату святкування Пасхи. Однак з часом такий підхід зазнавав все більшої критики. Давалися взнаки релігійні протиріччя та нарікання, що єврейські громади періодично помиляються у своїх підрахунках. Тож врешті християнські богослови почали самостійно вести підрахунки. Однак у різних регіонах вони часто не співпадали, і Пасху в різних місцях могли відзначати з різницею у кілька тижнів.
У 325 році перший Вселенський собор у місті Нікея схвалив перехід до самостійних обчислень та постановив, що усі християни мають святкувати Воскресіння Христове в один день. Щоправда, на втілення цього рішення пішло кілька століть.
Чому православні і католики святкують Великдень в різні дні
Єдність у питання, коли відзначати Пасху, тривала до 1582 року. Тоді Папа Римський Григорій ХІІІ запровадив новий календар, у подальшому названий за його ім'ям — григоріанський. Він був точніше за попередній юліанський, але породив нову проблему. При вирахування дати Пасхи за новим календарем виходило, що інколи вона може передувати чи припадати на один деть з юдейським Песахом. А це суперечило давній традиції, що два свята не можуть співпадати у часі.
Тож, коли Григорій ХІІІ запропонував Константинопольському патріарху Єремії ІІ перейти на новий календар, той у відповідь скликав церковний собор, який постановив піддати анафемі усіх, хто пристане на цю пропозицію. Аналогічну позицію спочатку зайняли і різні протестантські конфесії, однак зрештою більшість з них також перейшли на новий календар.
А от православні і нині продовжують дотримуватися старих традицій. Влітку 1923 року Всеправославний конгрес рекомендував помісним церквам перейти на новоюліанський календар, який до 2800 року буде співпадати з григоріанським. Однак дату святкування Пасхи тоді вирішили не чіпати і й далі вираховувати за юліанським календарем.
При цьому казати про «православну» та «католицьку» Пасху — не правильно. По-перше, і для православних, і для католиків це одне свято на честь Воскресіння Христового. Відрізняється лише дата святкування у залежності від того, яким календарем користуються при підрахунках.
По-друге, використання певного календаря не можна вважати конфесійним маркером. Зокрема, протестанти теж користуються григоріанським календарем, хоч і мають з католиками багато фундаментальних богословських протиріч. І навпаки — українські греко-католики належать до Католицької церкви, але вираховують Пасху за юліанським календарем.
Різні назви свята Воскресіння Христового
Головна назва свята — Воскресіння Христове. Проте поряд з цим використовують й інші варіанти. Найпоширеніші серед них це різні варіацій слова «Пасха». Наприклад, у Греції — Πάσχα, Данії — це Påske, Італії — Pasqua, Іспанії — Pascua, Франції — Pâques.
Ще один популярний варіант — похідні від грецького «μεγάλη ἡμέρα» (великий день). Зокрема, це український Великдень, білоруський Вялікдзень та болгарський Великден. А от у західнословянських мовах «день» трансформувався у «ніч»: Польща — Wielkanoc, Чехія — Velikonoce, Словенія — Velika noč.
Ііснують і суто національні назви свята. Наприклад, англійська назва свята Easter, ймовірно, походить від давньоанглійського найменування місяця квітня на честь богині Еостри. Згодом англійські місіонери популяризували цю назву у Німеччині, тож зараз у німецькій мові свято має схожу назву — Ostern.
