З початку року в Казахстані не вщухають протести. Вони охопили всю країну. Влада оголосила надзвичайний стан і запросила допомоги у сусідів з Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ).
Своїх військових до країни зголосились направити Росія та Білорусь, а згодом і Киргизстан та Вірменія.
Чи піде Росія в Казахстані за «українським сценарієм»? У чому головна проблема протестувальників?
Про це Сhas News поговорив з Володимиром Джиджорою, дипломатом, який у 2017-2019 роках був повіреним у справах України в Республіці Казахстан.
— Пане Володимире, чи правильно розуміти, що революція спалахнула в Казахстані не через ціни на газ? Принаймні не лише через них?
— Я б не став називати ці події революцією поки що.
Такі події в Казахстані відбуваються не вперше, але вони дуже сильно відрізняються від того, що було раніше. У 1986 році в Алмати спалахнули масові студентські протести. Студенти-казахи вийшли, бо тоді комуністична влада тотально русифікувала усі республіки Радянського Союзу. У грудні 1986 року на з’їзді казахстанської Компартії замінили Дінмухамеда Кунаєва на Геннадія Колбіна, першого секретаря Ульяновського обкому партії, і призначили його керувати усім Казахстаном.
Студенти вийшли протестувати, але їх придушили жорстко. За офіційними даними, загинуло близько десятка активістів.
У 2011 році в регіоні Мангистау на півострові Мангишлак сталося повстання нафтовиків. Його також жорстоко придушили, багато повсталих вбили. Офіційні дані розходяться з неофіційними — від декількох десятків до понад 150. У 2016 році були земельні протести. Але знову ж таки — більш локальні.
— Але зараз протести відбуваються по всьому Казахстану.
— Треба розуміти, що таке територія Казахстану. Це приблизно 2/3 території США — і на всю цю площу лише 18 мільйонів населення. Воно сконцентроване на півдні і заході країни, де є нафто-газовидобувні ресурси. І ще небагато — у трьох основних містах на півночі. Протести відбуваються саме в цих обласних центрах. Навіть повалили пам’ятник Назарбаєву, чого раніше собі не дозволяли. В деяких містах поліція відмовилася придушувати заворушення, протестувальники позахоплювали акімати — це мерії, поліцейські відділки; захопили «в полон» військових, які, що прикметно, теж залучені до придушення чи реагування на протести. Вже колишній керівник Ради нацбезпеки і перший президент країни Назарбаєв заявив, що збирається на лікування за кордон.
З іншого боку, я не знаю опозиційних лідерів, які могли б згуртувати ці виступи. За часи правління першого президента, режим якого нагадував режим Лукашенка в Білорусі, альтернативи чинній владі були зведені практично до мінімуму. Тому заяви окремих груп протестувальників про засудження військової агресії проти України, анексії Криму, про вихід зі складу СНД, ЄАЕС та інших союзів із Російською Федерацією — це лише красиві слова.
— Про себе активно заявляє в соцмережах Мухтар Аблязов. Зараз він перебуває у Франції, отримав там політичний притулок. Він не міг би стати національним лідером?
— Аблязов уже довго живе за межами Казахстану. Раніше він займав на батьківщині різні високі посади. Потім шляхи його і влади розійшлися. Аби зберегти себе і сім’ю, він швиденько емігрував. Проти нього порушено масу кримінальних справ за звинуваченнями в економічних злочинах. Де там правда, а де неправда — невідомо.
Аблязов не користується великою популярністю серед казахів. Він не може приїхати, як Рухолла Хомейні, який у 1979 році прибув до Ірану і очолив протести, котрі потім назвали Ісламською революцією. Аблязов навіть дуже-дуже наближено не подібний йому.
Я не бачу зараз такої відомої людини, яка була б лідером думок, мала вплив на території всього Казахстану. Так, є регіональні лідери. Можливо, вони будуть між собою домовлятися. Але немає згуртованості — країна величезна, і населення надзвичайно віддалене одне від одного. Найближче місто до столиці — Караганда, це 240 км. До Алмаати — 1,3 тис. км, до Актау — близько 5 тис. км.
— Судячи по соцмережах, казахстанці невдоволені корупцією, клановістю.
— Клановість — це не найгірше. Клани трималися і до появи Казахстану як незалежної держави, протягом існування Російської імперії, Радянського Союзу. Корупція завжди була на дуже високому рівні. І нічого нового в цьому плані зараз нема.
— Чому ж протести спалахнули саме зараз?
— Традиційно подібні протестні події у Казахстані відбуваються саме у грудні, коли накопичується критична маса проблем.
Не дивлячись, на те, що Казахстан є експортером нафти і газу, країна не газифікована. У столиці взимку краще на вулицю не виходити — тому що столицю досі опалюють вугіллям. Є люди настільки бідні, що живуть у тимчасових будинках, які опалюються найдешевшим вугіллям, котре господарі отримують за державним розподілом. Трапляються трагедії, будинки згорають разом із мешканцями.
Казахстан є членом Євразійського економічного співтовариства. Але від членства в ньому більше потерпає, а не набуває економічних переваг.
Коли почалася війна України і Росії, Росія закрила транзит через свою територію до нас. А величезна кількість товарів з Китаю йшла в Україну через Казахстан і Росію. Так Казахстан втратив величезні прибутки від транзиту.
На Казахстан тисне залежність від економіки Росії. Будь-який маленький подих рубля надзвичайно впливає на курс теньге.
На Казахстан тисне безпекова складова. У країни — найдовший кордон із Росією. Зараз у них приблизно така ж ситуація, як була у нас перед початком війни з РФ.
На території Казахстану декілька тисяч квадратних кілометрів займає космодром Байконур. Він знаходиться на території двох регіонів, по периметру охороняється Росгвардією, на території космодрому діє російська поліція, діють російські органи влади — це офіційно закріплено. Практично всі казахи, які живуть на території космодрому, мають російські паспорти. Лише кілька років тому на цій території де-юре запровадили теньге — до того там ходив рубль.
У російських ЗМІ уже розганялася інформація, що це чи то «рука Вашингтона», чи то «рука Лондона». Мовляв, усе це спрямоване проти Росії і є відповіддю Заходу на вимоги Володимира Путіна щодо нерозширення НАТО на схід.
Якщо Росія кричить про «руку Заходу», то не можна виключати, що це все було підбурене і зрежисоване росіянами.
— Чи можливе у Казахстані повторення «українського сценарію» з Кримом і Донбасом?
— Як я казав, у Казахстану територія неймовірна за розмірами. Можна захопити Актау і не захопити Астану. Відстані величезні. Все, що між містами, може виявитися диким полем — і що там робити після вторгнення? Байконур і так належить росіянам. Єдине, що завжди цікавило Росію, — західна частина Казахстану. Чому столицю перенесли із Алмати до Цілинограду, який потім назвали Астана? Росія завжди претендувала на багаті поклади родовищ на каспійському шельфі Казахстану. Казахстан є також виробником урану, і ми у нього теж купуємо ядерне паливо.
Що могла б зробити Росія — це захопити північно-західну частину Казахстану.
Але Казахстан залишився єдиним найбільшим союзником Росії у регіоні. А зайти у Казахстан у військовому сенсі — це означає налаштувати проти себе величезні маси населення, які й так незадоволені впливом російської економіки, політики, безпекової машини на їхню батьківщину. Величезна частина казахстанської економіки контролюється як через ЄвраЗЕС, так і через дочірні підприємства російських компаній.
Щодо ОДКБ. Свого часу ми вистояли під тиском Москви і не вступили туди. Ось що на нас чекало б — законне введення військ. Не виключаю, що такий сценарій опрацьовували у Москві щодо України.
— Є думка, що такий конфлікт «під черевом Росії» відволіче увагу Кремля від Донбасу.
— Відволіче, але не надзвичайно. Наявність України в орбіті Росії — екзистенційне питання, вони вважають, що вирішують питання свого існування. Казахстан є найбільшим і найрозвинутішим у своєму регіоні. Росія розуміє: якщо вона там не залишиться, там залишиться Китай.
Пекін вкладає величезні кошти, мільярди в Казахстан, і робитиме це ще активніше, якщо Росія втратить позиції. І якщо Кремль вирішить, що Китай для нього у Казахстані з геополітичної точки зору небезпечніший, тоді приділятиме більше уваги.
Але однозначно сказати, що Росія забуде про Україну, — ні, цього не станеться.
— Чим, на вашу думку, закінчаться події у Казахстані?
— Я очікував, що влада виявить витримку, запропонує протестувальникам якісь дивіденди. Нафтовикам піднімуть зарплату, новий уряд запропонує економічні бонуси. На тому все могло б і закінчитися.
Але дії влади пішли за силовим сценарієм, ми бачили, як зранку військові проводили «зачистку» мітингувальників. Не стали очікувати, поки протестні настрої спадуть, і з’явилися людські жертви — близько 400 чоловік поранені, точну кількість вбитих не називають. Тепер на ситуацію почне звертати увагу міжнародна спільнота. Різні зовнішні сили можуть спробувати скористатись протестами у своїх інтересах.
Щодня Сhas News відбирає для вас найважливіші новини та публікує дивовижні історії. Приєднуйтесь до нас у Facebook та Telegram, щоб нічого не пропустити.
