15 хвилин очікування під дбайливо натягнутими тентами, що захищають від пекучого навіть у листопаді еміратського сонця.
Потім — привітне вітання на вході, щирий інтерес «Звідки ви прибули?», обіцянка здивувати та присвоєння номера в електронній черзі.
Вже всередині, поки очікуєш допуску до самої експозиції, ще один волонтер розповідає про концепцію павільйону. Сам павільйон — творіння одного з провідних архітекторів світу, простий і геніальний одночасно, абсолютно досконалий у своїй лаконічності — видовище досить вражаюче, щоб не нудьгувати.
І ось нарешті експозиція. Навколо — тонке поєднання багатої історії, традицій та новітніх технологій. Впізнавані національні пейзажі, ще недавно актуальні сільські хатинки, що змінилися розвиненими хай-тек- індустріями, а також досягнення країни в різних сферах, показані через портрети її жителів. І як підсумок — анімований короткий фільм, у якому інтуїтивно без слів донесено ідеї миру, єднання, добросусідства, що сповідує країна.
А щоб не занудьгували навіть найменші глядачі, ролик супроводжують 4dх-ефекти, наприклад, лавка, що здригається в такт сюжету. Виходиш з твердим розумінням: ось держава з потужним корінням, але спрямована в майбутнє.
Так виглядає національний павільйон Об'єднаних Арабських Еміратів на світовій виставці «Експо 2020» у Дубаї.
Безперечно, він є еталоном архітектури, смислового наповнення та управління великим потоком людей. Але головне — це зразок уміння дати кожній людині з будь-якого куточку світу відчути себе бажаним гостем.
За 300 метрів звідси знаходиться павільйон України.
Тут ніхто не морочиться керуванням чергою — втім, і напливу охочих відвідати павільйон не спостерігається.
Можливо, причина у тому, що архітектурне рішення, а саме — втілення будівлі у формі колоска — погано зчитується відвідувачами.
Його тематичні контури зрозумілі на онлайн-візуалізаціях і під час зйомки з висоти. Але проблема в тому, що люди дивляться на рівні свого росту і з цього ракурсу бачать лише ламані лінії.
Це перший, але не останній недогляд нашої самопрезентації.
На перший погляд, в українському павільйоні три поверхи — два з експозицією та ще один відведений під ресторан національної кухні.
Вже в Києві з'ясувалося, що існує ще й мінус перший рівень, але здогадатися про це без підказки неможливо. За словами очевидців, там крутять відеоролик про підкорення космосу «Южмашем», тож, можливо, і добре, що більшість відвідувачів не здогадуються про таємниці конструкції. Проте, якщо корисна площа вже в наявності, було б логічно про це повідомити.
Також розлогі пояснення не завадили б більшості експонатів українського павільйону. Логічно припустити, що вони демонструють національні або хоча б індивідуальні досягнення українців (у цьому немає нічого поганого, в американському павільйоні, наприклад, висить величезний портрет Стіва Джобса, біля якого лежить перший iPhone), але за яким принципом вони зібрані і що собою являють? Це вдається зрозуміти не завжди навіть людині, від початку знайомій з країною.
Можна заперечити, мовляв, проблема у недостатній обізнаності відвідувача, але штука в тому, що принципи «Любіть нас за замовчуванням» і «Кому треба — розбереться» на «Експо» не працюють. На виставці дві сотні національних стендів і всі борються спочатку за увагу, а потім і за лояльність гостя, котрому є з чого вибирати.
Найкращі експозиції — інтуїтивно зрозумілі; ті, які можуть залишати сумніви, мають підписи, а в ідеалі вникнути в їхню суть допомагає персонал.
Якщо схилитися над фіолетовою кукурудзою в павільйоні Перу, відразу дізнаєшся від волонтера, що такий колір утворюється через рекордний вміст антиоксидантів; що плоди дуже приємно пахнуть і з них роблять сік.
У чеському павільйоні, де основна тема — екологія і де центральний стенд — хаотичні залишки життєдіяльності людини, підняті на берег, вас зустрінуть жартом «Не лякайтеся, просто сюди проникли єноти». А потім забезпечать вражаючими даними про кількість сміття, що кожної секунди потрапляє в Світовий океан.
В Україні доводиться здогадуватися про все самостійно.
Ось шмат пшеничного поля — частина з цих колосків «технологічні», але якщо не придивлятися, то цього цілком можна і не помітити. А навіть якщо помітити, то не зрозуміти, в чому ж технологічність.
Ось махина — ризикну припустити, що це наш крутий всюдихід atlas, але у непідготовленого глядача він викликає лише подив — чому тут поставили трактор?
Далі — нахилені до стінки два манекени в скромних, а-ля «Гра в кальмара», костюмах, що викликають у пам'яті людей, обізнаних з речовими ринками, пропозицію «стати на картоночку».
Знову ж таки уже на батьківщині виявилося, що це супертехнологічний одяг «майбутнього», розроблений Taryan Group та ще й спільно з бійцем Олександром Усиком. Але в Дубаї здогадатись, в чому технологічність, нереально, а про чемпіона не згадують ні словом, ні фото.
Якщо мала місце спонсорська допомога павільйону, то на місці пана Мхітаряна (Артур Мхітарян — засновник та CEO Taryan Group, — Прим.ред) я вимагала б її назад.
Загалом практика надання площ спонсорам абсолютно нормальна, але за умови, що всі експонати потрапляють в єдину концепцію. І хоча назва нашого павільйону — Smart Ukraine: Connecting Dots — дає широкий простір для тлумачень, вона все ж таки не виправдовує хаос.
Загалом, цілі країн-учасників «Експо» поділяються на дві групи — геополітичні, де потрібно пограти м'язами, та економічні, спрямовані на туризм та інвестиції.
Україна не підпадає під жодну з них.
Росія розповідає про свій внесок у світову науку, козиряючи іменами Івана Павлова та Iллі Сєченова.
Фінляндія говорить про людські цінності, доведені до абсолютизму.
США та Китай міряються успіхами в підкоренні космосу.
Франція представляє себе зовсім не через круасани, мімів та вежу, а через потужну військову промисловість та енергетику. Єгипет теж не експлуатує туризм, а заявляє про себе як один з провідних світових транспортних хабів.
У польському павільйоні подана тема людської міграції, пронизливо втілена в зграях перелітних птахів.
В цей же час український павільйон не дає навіть сформулювати — про що ж він?
Він не дає відповіді, що ж це за держава така — Україна, чому сюди варто приїхати і, можливо, навіть вкласти в неї гроші?
Це прикро, тому що в участь в «Експо-2020» було вкладено час, зусилля та гроші, адже вперше в своїй історії Україна побудувала власний павільйон. Бюджет, включаючи будівництво, наповнення та утримання до 1 вересня 2022 року — близько $10 млн.
Крім того, нинішня «Експо» — від початку статусний захід, в цьому році ще й приправлений розкішшю Дубая, зібрав людей з усього світу. І план у 25 млн відвідувачів має всі шанси бути досягнутим та навіть перевиконаним.
Всі ці люди поїдуть або із легким здивуванням від української самопрезентації або взагалі не склавши про неї своєї думки.
Наступний шанс розказати про себе світу буде у 2024 році в Осаці.
І його варто не проґавити.
Адже у 2030 році «Експо» має всі шанси відбутися в Москві, яка вже зараз активно, і треба визнати, дуже ефективно піарить себе як майбутню країну-господиню і не факт, що Україна зможе взяти участь у цій виставці — з геополітичних причин.
