На Донбасі майже кожного дня гинуть українські військові від обстрілів бойовиків. Росія стягує війська до кордону з Україною. У Воронезькій області облаштували великий табір з купою бронетехніки та реактивних систем залпового вогню. Так само нарощується військовий контингент в окупованому Криму. Чорноморський флот РФ, підсилений кораблями Каспійської флотилії, вийшов на навчання. А з Кремля одна за одною звучать погрози у бік України та наших західних партнерів.
Тим часом СБУ, Нацгвардія та Нацполіція проводять масштабні антитерористичні навчання в Харківській області та на Херсонщині, а президент Володимир Зеленський запевняє, що Україна готова до можливого російського вторгнення. Загроза війни як ніколи близько.
В 2014—2015 роках швидко відновити боєздатність української армії вдалося завдяки добровольцям та волонтерам, на плечі яких майже повністю лягло забезпечення наших військових усім необхідним — від одягу та бронежилетів до автомобільної техніки та продуктів харчування. В 2014 році майже кожен третій українець переказував кошти на рахунки української армії.
З часом частина волонтерів повернулася до мирного життя, а хтось пішов у політику. Наприклад, Георгій Тука працював головою Луганської ОДА та заступником голови МінТОТ, Давид Арахамія зараз очолює фракцію «Слуги народу» у Верховній Раді. Проте багато волонтерів продовжують допомагати українській армії. У тому числі і благодійний фонд «Повернись живим» — одна з найбільших подібних організацій в Україні.
Тарас Чмут, директор фонду, розповів Сhas News, як змінився волонтерський рух за останні сім років, якої допомоги зараз потребують Збройні сили і як зміниться ситуація у разі повномасштабної російської агресії.
— У 2014—2015 роках волонтери відіграли чи не головну роль у розбудові Збройних сил України. Наскільки зараз українська армія потребує підтримки волонтерів?
— Формат роботи 2014—2015 років давно відійшов у минуле. Збройні сили вже не потребують першочергових засобів, які були актуальними тоді. Це їжа, засоби індивідуального захисту, шоломи, бронежилети, базові засоби медичної допомоги, одяг, тактичне спорядження на базовому рівні. Потребу в цьому держава покрила. По деяких позиціях це дуже хороші та якісні вироби на рівні передових країн НАТО.
В той же час є ряд позицій, які досі залишаються або не закритими до кінця, або повністю не закритими, і цю роботу виконують волонтери. В першу чергу це стосується безпілотної авіації на рівні розвідувальних взводів, рот, батальйонів — коптери «Мавіки» (Mavic), раніше — «Фантоми» (Phantom), різноманітні антени, пульти, карти пам’яті, монітори, потужні ноутбуки для відеорозшифровки розвідувальної інформації.
Актуальною залишається потреба в тепловізорах. Якщо нічники — прилади нічного бачення — ми в значній кількості отримали від наших партнерів з США, Канади та Великої Британії і потреба в них більш-менш закрита, то тепловізори держава купує в невеликій кількості. Фонд продовжує забезпечувати тепловізорами кожну бригаду, яка заходить на ротацію, відповідно до її потреб. Якщо говорити у приблизному співвідношенні, то 50% тепловізорів у бригаді передані фондом, 25% — державні, 25% — від інших волонтерів. Ми передаємо їх на ротаційній основі. Тобто коли бригада заходить в зону ООС, приїжджають спеціалісти нашого військового відділу, які добре знають місцевість, визначають, скільки чого потрібно і привозять засоби нічної оптики.
Також залишається потреба у специфічних виробах, які не можна купити або якось швидко отримати. Наприклад, камери спостереження для постів на передовій. Цей проєкт ми реалізуємо з минулого року. Такі мобільні комплекси призначені для того, щоб військовослужбовці не ризикували собою, ведучи спостереження за противником, а могли це робити за допомогою камери, яка стоїть на щоглі. Військовий дивиться на монітор, де можна записувати, відмотувати, зумувати, де є нічний канал так само, і він при цьому не наражає себе на небезпеку.
Крім того, є потреба в різноманітних антенах, системах радіотехнічної розвідки, специфічних акумуляторах. В якійсь такій продукції, яку в Україні або складно купити, або офіційно її не можна купити, і яка дорого коштує. Тобто військовий не може взяти з зарплати 10 тис. грн і купити собі потрібний блок живлення.
Це якщо говорити про класичне волонтерство. Паралельно, на мою думку, є ще більш важливіший напрям — підготовка військовослужбовців. У фонду «Повернись живим» є інструктори з мінної безпеки, зі снайпінгу, з домедичної допомоги, зі стрільби з закритих артилерійських позицій різною зброєю — від РПГ і міномета до танка і артилерії. Вони показують, як це правильно робити, в тому числі з нашими планшетами Armor («Броня»).
— Який проєкт, реалізований фондом, видався найбільш дороговартісним і важливим для наших військовослужбовців?
— Тепловізори.
— У разі початку повномасштабного російського вторгнення якої допомоги волонтерів потребуватиме українська армія?
— Підтримка однозначно буде необхідна. Питання у її форматі. Я не думаю, що буде потреба у формі, взутті і китайських радіостанціях, але оптика, медицина, навчання підрозділів на полігонах — так. Однозначно, у разі війни проводитиметься мобілізація і мобілізованих буде потрібно якісно навчити, щоб не повторювати досвід 2014 року. Відповідно, це теж певною мірою ляже на плечі волонтерів і їхні інструкторські команди. Також вони купуватимуть більш спеціалізовані вироби. Наприклад, супердорогий та якісний приціл для одиничного снайпера саме для його гвинтівки — у нього є стандартний, а треба такий, який допоможе повністю розкрити потенціал.
Перевага волонтерів перед державою в тому, що вони швидші, менш забюрократизовані і більш оперативно реагують на зміну обстановки і потреб. Якщо державі, щоб провести закупівлю, потрібні місяці, а то й роки, то волонтерам — тижні, максимум місяці. В тому числі це можуть бути вироби, які купуються на «сірому» чи чорному ринку, або доставляються контрабандою.
— Фонд з початку війни зібрав 175 млн грн. пожертв, які витратив на допомогу армії. Однак суми пожертв з кожним роком зменшуються. Чи зміниться ситуація у разі загострення війни на Донбасі?
— З одного боку, складно пояснити, чому потрібно допомагати армії в 2021 році, коли політики і чиновники говорять, що ми вже повністю перейшли на стандарти НАТО, що у нас найбоєздатніша армія Європи і іншу маячню. Проте з кожною хвилею загострення та активізацією бойових дій ми бачимо моментальний зріст підтримки.
Зараз в країні стало модно допомагати літнім людям, безхатькам, дітям. Кожен вибирає той напрям, який йому ближчий. Це стає нормою в суспільстві. І коли активізуються бойові дії, з'являються втрати, війна стає знову інформаційно і медійно актуальною, люди переключаються і знову починають це робити. Під час останніх кількох загострень ми чудово бачили цю залежність.
Також є люди, які вже звикли робити пожертви, для них це вже частина життя і вони не можуть інакше. Є люди, які таким чином очищують свою совість, бо колись вони не пішли на війну, або не зробили те, що мали зробити, і таким чином знімають з себе частину тягаря. Або хочуть бути більш дотичні до того, що відбувається, до війни, не просто як спостерігачі, а як пасивні учасники.
— В останні тижні, коли спостерігається загострення на Донбасі, чи помітили у фонді збільшення кількості пожертв?
— В якійсь мірі так. Порівняно з двома місяцями раніше зараз справді є певне підсилення.
— Які суми зазвичай українці надсилають вашому фонду?
— 5, 10, 100, 200, 1000 гривень. Це різні суми. Інколи люди приносять разово $5 чи $10 тис. Зараз таких історій значно менше, але вони теж трапляються. Буквально на минулому тижні прийшов чоловік в офіс і приніс $600 . І він не перший раз так робить. Час від часу хтось з політиків, бізнесменів або медійного середовища хоче зробити якусь акцію і купити щось, що коштує мільйон. Наприклад, минулої весни дипломати з МЗС перерахували свою одноденну зарплату для купівлі компонентів для ПЛР-тестів для тестування військових на коронавірус. Командування Медичних сил ЗСУ сказало, що саме їм потрібне, і ми закупили реагенти для мобільного шпиталю.
— На початку війни багато українців стали волонтерами. Зараз їх менше. Хтось пішов у політику, хтось повернувся у бізнес чи перемкнувся на інші напрями. Чи активізується волонтерський рух у випадку великої війни?
— Це як ринок. З'являється попит, з'являється і пропозиція. Як тільки з'явиться попит на допомогу, відразу з'являться люди, які будуть його задовольняти. У випадку мобілізації у багатьох людей заберуть чоловіка, брата, сусіда, друга і їм, їхнім підрозділам щось знадобиться. І люди почнуть збирати кошти і координуватися. Це нормальний процес. Він і зараз відбувається, просто менш медійно і масштабно.
Також зараз військові отримують значно більшу зарплату і якусь частину потреб закривають самі, чого не було в 2014 році. А десь держава покращила рівень забезпечення. Нагальної потреби у формі, спорядженні вже немає. Те що видають зараз, ще коли я служив у 2015—2017 роках, це було досить хороше спорядження. Для Сил спеціальних операцій, розвідки, можливо, необхідне більш якісне та топове, але для середньостатистичних військовослужбовців того, що видавали, було і багато, і воно було хороше. На мою особисту думку.
— Як зараз відбувається координація фонду «Повернись живим» з військовим командуванням та державними структурами?
— Ми координуємо роботу з командуванням ООС, командуванням бригад, батальйонів, оперативними командуваннями. Це не є якась самодіяльність. Представники нашої команди — військового відділу регулярно їздять на Схід. Їх там всі знають і вони усіх знають. Це офіційна робота по акту прийому-передачі, вона скоординована і погоджена по військовій вертикалі. Тобто ми не працюємо у форматі «якомусь солдату в окопі щось потрібно, він нам подзвонив і ми конкретно йому привезли». Ми передаємо обладнання на частини, на підрозділи — або в тимчасове користування, або в постійне і воно ставиться на баланс.
Також є певна співпраця з Генеральним штабом, Міністерством оборони, РНБО, Міністерством у справах ветеранів, Офісом президента, Кабінетом Міністрів, Верховною Радою по інших напрямах — ветеранському, аналітичному, дуже в малій мірі в медійному. Наприклад, в плані імплементації наших аналітичних звітів по реформуванню Збройних сил. Аналітики готують рекомендації, потім фонд, спираючись на свої ресурси, намагається допомогти державі реформувати себе. І от тут проблема, бо не завжди система хоче, щоб її чіпали. Часто системі «ок» так, як є, і вона хоче, щоби ззовні ніхто її не штрикав і не заставляв рухатися вперед.
Переказати кошти фонду «Повернись живим» можна за посиланням.
