У світі розгортається черговий фінансовий скандал міжнародного масштабу. 3-го жовтня журналісти опублікували Pandora Papers. Згідно з результатами розслідування, офшорними компаніями володіли чи продовжують і досі володіти багато політиків та зірок шоу-бізнесу в різних куточках планети. У тому числі і президент Володимир Зеленський.
Подібні збурення вже давно не новина. Chas News розповідає про посадовців вищого рівня, які втратили свої місця через звинувачення в корупції, фінансових махінаціях та ухилянні від сплати податків.
Республіканець Спіро Агню у парі з Річардом Ніксоном двічі обирався віцепрезидентом США — в 1968 та 1972 роках. В 1976-му він планував позмагатися на виборах вже за посаду президента. Однак за три роки до цього на його амбіціях поставили хрест. Влітку 1973 року федеральний прокурор порушив проти віцепрезидента справу стосовно хабарництва, отримання відкатів від будівельників та ухилення від сплати податків під час перебування на посаді губернатора штату Меріленд. Агню усі звинувачення відкидав, називаючи їх «проклятою брехнею». Однак на фоні скандалу почав таємні переговори про угоду зі слідством.
В результаті 10 жовтня Агню подав у відставку з посади віцепрезидента і одночасно визнав свою провину в одному із злочинів — ухилянні від сплати податків за 1967 рік. Його оштрафували на $10 тис. та засудили до трьох років в'язниці умовно, а справи по інших епізодах закрили.
Вже після відставки Агню в мемуарах звинувачував Ніксона —начебто той навмисне ініціював розслідування проти віцепрезидента з метою відволікти увагу суспільства від Вотергейтського скандалу. Як було насправді, невідомо, однак вже в 1974 році сам Ніксон, якому загрожував імпічмент, подав у відставку.
1976 року спалахнув один з найбільших корупційних скандалів міжнародного масштабу. Один з головних менеджерів авіаційного гіганта Lockheed перед сенатською комісією США визнав, що компанія з кінця 1950-х років витратила мільйони доларів на підкуп політиків по усьому світу заради продажу своїх військових та пасажирських літаків. В більшості з цих країн обвинувачення не призвели до судових вироків, але стали причиною гучних відставок. В Італії в червні 1978 року пост президента залишив Джованні Леоне. У Бельгії принца Берхарда від судового переслідування врятувало лише заступництво дружини — королеви Юліани, проте йому заборонили носити військову форму і змусили його полишити усі державні посади.
В Японії суди тривали майже 20 років. В 1983 році за отримання хабаря засудили колишнього прем'єра Какуея Танаку до 4 років в'язниці, однак він оскаржив вирок. Крапку у цій справі поставити так і не вдалося — суд довго не міг винести остаточне рішення, а в 1993 році Танака помер.
У самих же Штатах скандал призвів до відставки керівництва Lockheed та ухвалення в 1977 році закону, який прямо забороняв американським громадянам підкуповувати іноземців (до 1977 року кримінальної відповідальності за корупційні дії за межами США не було).
Хуан Карлос І займав трон короля Іспанії 39 років, прийшовши до влади після смерті диктатора Франсіско Франко. За цей час держава пережила спробу військового перевороту, вступила до НАТО та Євросоюзу. А в червні 2014 року він відрікся від престолу на користь свого сина Філіпа VI. Все через кілька гучних фінансових скандалів, які супроводжували короля в останні роки правління. У 2012 році Іспанію, яка переживала наслідки світової економічної кризи, сколихнула звістка, що монарх поїхав до Ботсвани полювати на слонів. Того ж року його зять Іньякі Урдангарін, герцог Пальми, постав перед судом у звинуваченні в корупції, податкових махінаціях та нецільовому використанні коштів благодійних фондів — в 2018 році його засудили до 5 років і 10 місяців в'язниці.
Проте проблеми короля не вичерпались і після зречення престолу. В 2018 році колишнього монарха запідозрили в отриманні 100 млн євро хабаря від саудівського короля, з яких 65 млн він передав своїй подрузі (за однією з версій, коханці) Корінні цу Сайн-Вітгенштейн. Через скандал Філіп VI заздалегідь вирішив відмовитися від спадку свого батька, а сам Хуан Карлос в 2020 році поїхав у добровільне вигнання до ОАЕ.
В 2016 році світ сколихнув перший офшорний скандал світового масштабу — Panama Papers. Журналісти-розслідувачі оприлюднили інформацію про незадекларовані рахунки в офшорах у багатьох високих посадовців по усьому світу. Одним з них виявився прем'єр Ісландії Сігмюндюр Гюннлейгссон. З'ясувалось, що ще в 2007 році він купив 50% офшорної компанії Wintris Inc на Британських Віргінських островах. Коли в 2009-му став депутатом, то не згадав про неї у декларації, а потім продав власній дружині за $1. Згодом за допомогою фірми він приховував інвестиції на мільйони доларів в ісландських банках.
Розслідування опублікували 3 квітня і вже наступного дня опозиція вимагала оголосити вотум недовіри прем'єру, а на вулиці вийшли тисячі ісландців. Петицію про відставку Гюннлейгссона підписали 23 тис. громадян (населення Ісландії — 335 тис. осіб). Прем'єр звинувачення відкидав та навіть просив президента розпустити парламент. Але врешті 5 квітня подав у відставку. Подібні наслідки Панамагейт мав лише в Пакистані — на фоні скандалу в 2017 році Верховний суд відсторонив прем'єра Наваза Шаріфа, а потім його засудили до 7 років в’язниці. Щоправда, зараз політик перебуває у Лондоні, куди виїхав на лікування.
Фінансові скандали не оминають навіть Святий Престол. У вересні 2020 році у відставку з усіх посад подав кардинал Джованні Беччу. В 2011-2018 роках він був заступником голови Державного секретаріату — фактично уряду — Ватикану, а з 2018 року очолював Конгрегацію в справах канонізації святих. В 2020 році кардинал опинився в центрі ганебної події — його запідозрили в передачі церковних грошей братам та розтраті €350 млн пожертв від вірян, витрачених на сумнівні інвестиції в елітну лондонську нерухомість.
Сам кардинал усі звинувачення відкидає та заявляє, що став жертвою махінаторів. Однак в липні 2021 року він разом з ще дев'ятьма підозрюваними постав перед судом — вперше в новітній історії католицької церкви священника такого рівня звинуватили у фінансових злочинах. Суд ще триває.
