Кілька тижнів тому їздив до Вірменії. Мета вояжу — спілкування з тамтешніми високопосадовцями про посилення співпраці наших країн.
Та сьогодні я хочу поміркувати не про торгові стосунки. І для цього є неприємна причина.
16 листопада, у день нашого прильоту, Азербайджан та Вірменія вперше після минулорічної 44-денної війни повернулись до бойових дій.
І хоч ескалація тривала лише один день, це призвело до загибелі вірменського військового, ще два десятки солдатів потрапили в полон. Азербайджан визнав загибель семи своїх військових.
Коли споглядав за цією ситуацією, згадались рядки радянського поета Олександра Кушнера «Часи не вибирають, у них живуть і вмирають» (ні, я не фанат поетів пізнього СРСР, але ці слова у своїй пісні використала співачка Onuka, і вони мені запали в душу).
Також, як відомо, не обирають батьків, батьківщину та сусідів. Особливо геополітичних. І у цьому як Україні, так і Вірменії дуже не пощастило.
Як протистояти сусіднім країнам, чиї фінансові та військові можливості в рази більші, ніж твої? Питання, актуальне як для нас, так і для них.
Здавалося б, пошук відповіді на нього може стати спільною справою для наших країн.
Та реальність цьому не сприяє. І ось чому:
— Наша країна майже 8 років веде війну проти Росії.
— Вірменія визнає Росію «надійним союзником» у протистоянні проти Азербайджану за території Нагірного Карабаху.
— Вірменські політологи зазначають, що офіційний Єреван бореться не лише з Баку, а і з Туреччиною, яка теж має свої геополітичні інтереси на теренах Вірменії.
— Український президент, за його словами, має чудові стосунки з Реджепом Ердоганом, президентом Туреччини. «Ви навіть не уявляєте, про що я з ним говорю під час того, коли двері закриті», — зазначив Володимир Зеленський на останньому пресмарафоні.
— Україна офіційно не визнала масові вбивства вірмен в Османській імперії геноцидом, щоби не зіпсувати політичні стосунки з Анкарою та Баку.
— Вірменія, у свою чергу, не визнає Голодомор геноцидом, адже не хоче псувати стосунки з Росією.
— Вірменія не визнає анексію Криму.
— Україна віддає перевагу Азербайджану у нагірно- карабахському конфлікті. «Ми послідовно підтримували територіальну цілісність Азербайджану, так само, як Азербайджан підтримував нашу територіальну цілісність у міжнародно визнаних кордонах, і цей принцип залишається для нас абсолютно незмінним», — сказав Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України.
Один із найвпливовіших геостратегів XX століття радник з національної безпеки президента США Джиммі Картера Збігнєв Бжезінський свого часу написав книгу «Велика шахівниця», де порівняв геополітику з однойменною грою.
Втім, стосунки між Україною та Вірменією більше схожі не на продумане та відточене змагання гройсмейстрів, а на турнір з пінг-понгу серед дітей у молодшій школі. Комусь майже випадково вдається атакувати, інший випадково відбирає м'яч у невідомому напрямку. І так по колу.
Або ж, якщо ви не фанат спортивних аналогій, це схоже на серіал Беверлі-Гіллз (олди, привіт).
Там, якщо мені не зраджує пам'ять, учні high school теж коригували свою поведінку та коло спілкування в залежності від того, з ким зустрічались.
А ми ж не хочемо поводитись, як пубертатні підлітки?
Від спортивно-серіальних аналогій до конкретики.
Як би це банально не звучало — кожна країна переслідує свої інтереси на великій геополітичній шахівниці. Україна та Вірменія — не винятки.
Тому запитувати, чому наша країна купує турецькі безпілотники «Байрактар», а Вірменія отримує військову допомогу від Росії, як мінімум, моветон.
Ми повинні виживати і боротись з скаженими сусідами, які страждають від фантомних болей імперіалізму. Допомогу інколи доводиться отримувати від не менш скажених партнерів. Але чого не зробиш, аби спинити вбивства людей?
Завдання таких країн, як Україна і Вірменія (знову банально, але ж правда), — ставати сильнішими. Адже по той бік фронту визнають лише право сильного.
Як ставати сильнішими? Відповідь проста, а от її реалізація — неймовірно складна.
Нарощувати свої економічні потужності, ставати суб'єктами, а не об'єктами. А досягнути цього можна завдяки взаємовигідній економічній співпраці. І ця співпраця можлива між нашими країнами. Навіть попри численні розбіжності.
