404

Сторінку не знайдено

ЄС під «Новачком». Як на саміті у Брюсселі Європа хотіла, але не змогла відмовитися від «Північного потоку-2»

20 серпня життя «Північного потоку-2» поділилося на «до» та «після» — саме цього дня в Росії отруїли опозиційного політика Олексія Навального. Здавалося б, яким чином отруєння Навального стосується будівництва газогону для транзиту газу з РФ в Європу? Виявилось, зв’язок є. Європейці (особливо Німеччина) засудили спробу вбивства опозиціонера та навіть винесли питання подальшої долі «Північного потоку-2» на саміт голів країн ЄС у Брюсселі, що відбувся 1-2 жовтня.  На фоні останніх подій Chas News поспілкувався з представником ТОВ «Оператор ГТС України», аби дізнатись, як реагують на ситуацію українські газовики.

«На рівні ОГТС ми пропрацьовуємо всі плани у всіх можливих реаліях — як «з транзитом», так і без нього», — каже Ольга Бєлькова, директор з питань взаємодії з державними органами та міжнародними організаціями, яка також займається питанням «Північного потоку-2» та інших російських газогонів в обхід України. За словами Бєлькової, представники оператора наприкінці вересня «обмінювались думками (з німецькими політиками — Прим. ред) стосовно того, що відбувається».

«Європі дуже бракує холодного оціночного судження в тому, що якщо не буде «Північного потоку-2», катастрофи не станеться… Сподіваємося, європейські колеги побачать ситуацію нашими очима», — казала Бєлькова ще перед самітом.

Цю думку поділяє і Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI». За його словами, «Північний потік-2» не так вже і потрібен Європі, адже він не збільшує ступінь диверсифікації постачання газу до ЄС. «Справжня альтернатива — це інші маршрути. Наприклад, азербайджанський газ, туркменський», — зазначає у розмові з Chas News Гончар та додає, що останнім часом ринок газу глобалізувався через пропозицію скрапленого газу.

«Парадокс у тому, що альтернативою можуть бути і американські, катарські або навіть російські постачання скрапленого природного газу. Більш того, СПГ (скраплений природний газ — Прим. ред) більш гнучкий, тому що він торгується так, як торгується нафта, — на біржі. І в цьому контексті це логічно вписується в політику Євросоюзу», — пояснює Гончар.

Так чи інакше, на саміті в Брюсселі голови країн Євросоюзу обговорили отруєння Навального. І знаєте що? А нічого. У релізі про підсумки переговорів щодо зовнішньої політики ЄС сказано буквально таке: «Європейська рада засуджує спробу вбивства Олексія Навального військовою хімічною нервово-паралітичною речовиною з групи «Новачка». Використання хімічної зброї — серйозне порушення міжнародного права. Європейська рада закликає Росію до співробітництва у рамках Організації із заборони хімічної зброї задля проведення повного та неупередженого міжнародного розслідування з метою притягнення винних до відповідальності». І все. Кажуть, тему Навального обговорюватимуть ще раз, але пізніше — 15-16 жовтня.

Chas News від самого початку слідкував за тим, як розгорталися події навколо Навального та «Північного потоку-2» ще до саміту. Відновлюємо хронологію найважливіших подій та заяв. 

 

20 серпня. Навальний вилітає з Томська до Москви. Безпосередньо під час польоту йому стає зле. Літак терміново сідає в Омську, хворого доставляють до місцевої лікарні. У мережі з’являється відео, на якому чутно, як політик кричить від болю.

Соратники Навального одразу ж запідозрили отруєння. Прессекретар політика Кіра Ярмиш заявила, нібито опозиціонера могли отруїти чимось підмішаним в чай, адже Навальний, стверджувала вона, зранку того дня пив тільки його. Але заступник головлікаря омської лікарні Анатолій Калініченко не поспішав робити висновки. 

«Немає жодної впевненості, що причиною стану Навального є отруєння. Звичайно, отруєння розглядається як одна з можливих причин погіршення стану, але крім цього, може бути ряд станів, які виникли гостро і привели до такої ж клініки», — розповів він журналістам. Російські пропагандистські ЗМІ тим часом почали ширити повідомлення, ніби Навальному поставили діагноз «гостре отруєння психоделіками».Того ж дня російський політик впав у кому.

21 серпня. Команда Навального вимагала доставити його на лікування в Німеччину, але довгий час омські медики не давали на це дозволу — згоди дружини і брата політика виявилось недостатньо. У Навального знайшли пояснення таким діям лікарів: начебто чекали, доки отрута не виведеться з організму, щоб незалежні лікарі не змогли поставити точний діагноз. Все ж увечері наступного дня після отруєння політика літак з Навальним стартував до Німеччини. І наступного ранку російський опозиціонер вже потрапив під нагляд медиків у клініці Charite.

24 серпня фахівці Charite за результатами клінічних аналізів заявили, що Навального, «ймовірно», отруїли речовиною з групи інгібіторів холінестерази. Простіше кажучи, речовиною з родини «Новачка». Після висновків німецьких лікарів в Німеччині почалися розмови про адекватну відповідь на спробу вбивства Навального. Заговорили у тому числі і про долю «Північного потоку-2»: нібито достойним покаранням для РФ буде відмова Європи від газогону.

2 вересня у Німеччини не залишилося сумнівів: Навального отруїли. «Федеральний уряд рішуче засуджує такий напад», — виступив з офіційною заявою речник уряду ФРН Штеффен Зайберт. За його словами, біологічні зразки з організму Олексія Навального дослідили безпосередньо в лабораторії Бундесверу. «Ми отримали недвозначні докази наявності хімічного агента з групи «Новачка», — наголосив тоді Зайберт. 

6 вересня. Ще майже тиждень знадобився Німеччині, аби вперше пов’язати отруєння Навального з будівництвом «Північного потоку-2». Міністр закордонних справ ФРН Хайко Маас в інтерв’ю німецькому виданню висловив сподівання, що Росія «не змусить Німеччину змінити свою позицію» щодо газогону.

У той же час, Маас визнав, що зупинка будівництва «Північного потоку-2» нашкодить німецьким та європейським компаніям, адже в проєкті газогону задіяно більше 100 бізнесів з дванадцяти європейських країн. І майже половина з них — з Німеччини.

Деякі політики з Християнсько-демократичного союзу, лідером якого до 2018 року була Ангела Меркель, тим часом пропонували альтернативний варіант: колишній канцлер ФРН Герхард Шредер мав піти з посади голови ради директорів російської нафтогазової компанії «Роснафта». Але у подальшому про Шредера і «Роснафту» вже не згадували.  

Наступного дня, 7 вересня, Зайберт процитував Меркель, що долучилася до заяви Мааса з приводу «Північного потоку-2», та зазначив, що канцлер не виключає санкцій, спрямованих проти газогону. 

11 вересня. Журналісти з видання Politico опублікували матеріал, у якому зібрали шість варіантів, котрими можна «вбити» газогін. Кажуть, Німеччина одинцем безсила щодо припинення будівництва «Північного потоку-2». Та для цього й треба або обходити європейське законодавство, або наражати себе ж на ризик мільярдних позовів з боку росіян. Втім, вихід є, запевняють в Politico.

15 вересня. Нарешті. Нарешті з приводу ситуації висловились і в Україні. Але позитивного у словах голови «Нафтогазу» Андрія Коболєва не знайдеш. На його думку, які б розмови навколо газогону не велися, німці від нього точно не відмовляться. Саме тому, каже голова НАК, необхідно сконцентруватися на санкціях США, адже дієвішого інструменту у питанні зупинки «Північного потоку-2» годі й шукати. Але у ОГТС не зовсім згодні з думкою голови «Нафтогазу». «Я поважаю думку Коболєва, але вважаю за важливе, аби всі стейкхолдери та Євросоюз розуміли ступінь своєї відповідальності… На мою думку, сконцентруватися на одному партнері, у якого справді є унікальна можливість впливу на ситуацію, було б помилково», — заявила у розмові з Chas News Бєлькова, зазначивши також, що у Конгресу США, Європарламенту та німецьких політиків «зовсім різні можливості». 

16 вересня. І знову «журналісти пишуть». Виявляється, Німеччина могла пропонувати США мільярдну угоду: німці фінансують спорудження на своїй же території двох терміналів для прийому скрапленого природного газу, а американці у відповідь переглядають санкційну політику стосовно «Північного потоку-2». Справа у тому, що США зацікавлені у поставках СПГ в Європу, адже на початку століття Америка пережила «сланцеву революцію» і відтоді може конкурувати з Росією за європейського споживача. До того ж, у разі завершення будівництва терміналів скраплений американський газ зможе отримувати не тільки ФРН, а й інші країни Європи. Вигідно, як не крути.

17 вересня. Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн в інтерв’ю виступила з рішучою заявою. Каже, Європа має переглянути ставлення до газогону, адже будівництво «Північного потоку-2» перейшло з розряду економіки в розряд політики. «А поведінка Росії не змінилася і навіть погіршується», — сказала вона та додала, що «надія на подальше просування» щодо будівництва трубопроводу поступово зникає.

21 вересня. Пам’ятаєте про «мільярдну угоду» Німеччини і США? Через п’ять днів з приводу «Північного потоку-2» висловилися і в Америці. «Ми сподіваємося, що «Північний потік-2» не добудують. Ми працюємо над тим, аби бути впевненими, що коаліція, яку ми будуємо, не дасть змоги завершити газогін», — заявив в одному з інтерв’ю держсекретар США Майкл Помпео та додав, що Америка сподівається на те, що Німеччина триматиметься такої ж позиції.

1 жовтня. Якраз в день саміту німецьке видання Der Spiegel опублікувало інтерв’ю Навального, в якому політик звинуватив президента РФ Володимира Путіна у своєму отруєнні. «Я стверджую, що за цим злочином стоїть Путін, і у мене немає інших версій цієї події», — заявив Навальний. Також опозиціонера запитали, чи варто Європі вводити санкції проти «Північного потоку-2». На таке питання Навальний відповідати не захотів, а обмежився лаконічною реплікою: «Це справа Німеччини. Вирішуйте самі». При цьому він зазначив, що будь-яка стратегія у відношенні Росії повинна «враховувати рівень безумства, якого досяг Путін». Того ж дня енергетичне агентство Данії видало компанії-оператору «Північного потоку-2» Nord Stream 2 AG дозвіл на експлуатацію газогону на своєму континентальному шельфі. У той же час, експлуатація можлива тільки після того, як бодай один з трубопроводів буде випробуваний та верифікований. 

Що маємо у сухому залишку? В операторі ГТС запевняють, що українська газотранспортна система і без «Північного потоку-2» може повністю забезпечити всі потреби Європи. До того ж, зазначають газовики, якщо газогон все ж добудують, європейський ринок газу зазнає суттєвих змін.

«В Європі зараз достатньо терміналів, аби приймати скраплений газ… За останні 10-15 років географія поставок в Європу змінилася — з’явились нові гравці. У майбутньому можуть з’явитись і інші гравці на ринку», — розповідає Бєлькова Chas News. Також менеджер ОГТС додає, що для поставок нових типів газу необхідно продумати альтернативи, але будувати для одного і того ж газу два різні маршрути — «дуже дивна ідея».     

Михайло Гончар, між тим, нагадує, що після газової кризи 2009 року на європейський ринок вийшов Катар, який вже за кілька років наростив на ньому свою присутність до 8%. «Не скажу, скільки зараз, але він має стабільно свої кілька відсотків», — додає президент Центру глобалістики «Стратегія XXI».

Що ж до відповіді ЄС на отруєння Навального, то ще до саміту Гончар ніби пророкував: «У традиціях європейської демократії вони просто умиють руки». «Питання пріоритетності американських санкцій для мене було вирішене ще десь у 2017 році. Ще тоді я зрозумів, що Євросоюз не зможе зупинити «Північного потоку-2». Навіть якщо виступає проти цього проєкту», — каже Гончар.

Що ж. Чекатимемо 15-16 жовтня. Відбудеться нове обговорення, але чи скористаються ним європейці, — питання й досі відкрите.