Кінець минулого тижня позначився фактично безрезультатним завершенням роботи місії МВФ в Україні. За словами представників фонду, для ефективної співпраці «потрібен великий прогрес» з боку української сторони. Таким чином, востаннє гроші від міжнародних партнерів надходили до України у червні — тоді нам надали $2,1 млрд — і у найближчому майбутньому подібної допомоги від МВФ очікувати, вочевидь, не варто.
Данило Гетманцев, голова фінансового комітету Верховної Ради, коментуючи історію з МВФ на одній з нещодавніх пресконференцій, заявив, що «2021 рік повинен стати роком розвитку для України». «Радіти, звичайно, з такого результату ми не можемо, але співпраця з будь-яким міжнародним партнером можлива тоді, коли вона йде на користь інтересам як самих партнерів, так і України», — додав він.
У коментарі Chas News Єгор Киян, аналітик з фінансових питань Міжнародного центру перспективних досліджень, поділяє думку Гетманцева, відзначаючи, що у самого МВФ теж є свій інтерес, адже його ресурси не безкінечні, особливо в період пандемії COVID-19. Саме тому «зірватися» з кредитної програми зараз не надто складно, враховуючи слабкість українських інституцій та дезорганізованість політики в цілому.
Кажучи про «домашнє завдання» від МВФ, Киян також акцентує увагу на тому, що Україна все ж виконувала деякі з «маяків», але традиційно більше уваги ЗМІ прикуто до подій з політичним забарвленням. Наприклад, до зниження тарифів на газ або до історії з COVID-фондом, більша частина коштів якого пішла на дороги.
В обох випадках, на думку Кияна, мав місце умовний «лобізм». «Ми працюємо в режимі ручного управління. Що потім буде — навіть не думаємо. Припустимо, дорожники прийшли і сказали, що їм потрібні гроші. Ну тримайте гроші. А потім виявляється, що грошей на все інше і не вистачає», — додає аналітик. В цілому ж на цьому етапі ситуація з МВФ — не трагедія, заспокоює експерт, адже у України завжди є можливість вибудувати власний бренд країни, яка відмовилася від співпраці з кредиторами та почала успішно розраховуватися з боргами.
«У співпраці з МВФ дві сторони. З одного боку, ми інвестуємо в реформи, а з іншого — ми ж проблемна країна, адже користуємося допомогою донорів. Альтернатив в України не так вже й багато, бо ми опинилися поміж major powers — США, Росією та Китаєм. Поміж тим, зараз споглядаємо цікавий кейс зі співпрацею з ОАЕ, але залучити ісламські кошти буде вкрай важко. Мало кому це взагалі вдавалося. Одна з таких країн — Британія, але для України співпраця з арабами буде важкою. Щоби залучити їхні інвестиції, потрібно сконцентруватися на реформах та вдосконаленні банківської системи», — підсумовує Киян.
Схоже, стосунки України та МВФ знаходяться «на паузі». Висновок небезпідставний, адже ще влітку у меморандумі про економічну та фінансову політику українська сторона взяла на себе ряд зобов’язань. Деякі з них так і залишились невиконаними. Chas News згадує основні «маяки», через невиконання яких Україна щоразу все більше віддаляється від МВФ.
Зниження тарифів на газ
У січні українці споглядали газову епопею, яку спричинили занизькі для Європи температури повітря та, відповідно, ріст цін на блакитне паливо на європейських хабах. Справа у тому, що влітку Україна відмовилася від «ручного» регулювання ціни на газ, яке здійснювалося за безпосередньої участі Нацкомісії з регулювання сфери енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). З тих пір ціни на газ мали б регулюватися виключно за ринковими правилами, але подорожчання в Європі за тими ж ринковими механізмами спричинило ріст цін і в Україні.
На цьому фоні після новорічних свят у низці областей пройшли акції протесту проти підвищення цін на комунальні тарифи та природний газ. На це відреагував президент Володимир Зеленський, який доручив Кабміну та енергетикам знизити ціни на газ. Сказано — зроблено.
Але справа у тому, що ринкове ціноутворення стосовно газу було однією з умов МВФ. Так, у меморандумі вказано: «Україна зобов’язується системно застосовувати ринкову схему ціноутворення без жодної верхньої граничної цінової межі». У Мінфіні, у свою чергу, теж визнають — МВФ справді занепокоєний «ручним» зниженням цін на газ, проте додають, що вже знають, яку використовуватимуть стратегію у подальших переговорах. За словами міністра фінансів Сергія Марченка, йдеться про «переконання партнерів в тому, що зниження тарифів може бути частиною механізму або тимчасовим рішенням».
Спроби звільнити Артема Ситника з НАБУ
Ще однією умовою співпраці з МВФ була незалежність українських антикорупційних органів. Так, у вже згаданому меморандумі читаємо: «Україна буде забезпечувати незалежність та доброчесність НАБУ, у тому числі шляхом дотримання процедур призначення його керівника та збереження обмежених та серйозних підстав для його звільнення, відповідно до Закону №2014/1698-VI (закон про НАБУ, ухвалений ще у жовтні 2014 року)».
Історія зі спробами вже чинної влади звільнити Ситника з посади директора НАБУ тягнеться щонайменше з серпня минулого року — тоді Конституційний Суд визнав неконституційним указ п’ятого президента Петра Порошенка про призначення голови антикорупційного бюро. У НАБУ одразу ж назвали рішення КСУ «політично мотивованим» та заявили, що воно може бути пов’язане з так званими плівками ОАСК, на яких задокументовані розмови щодо «керованого правосуддя в Україні, у тому числі й стосовно ухвалення рішень Конституційним Судом». Так чи інакше, тоді Ситник так і залишився на посаді.
Новий виток у «справі Ситника» відбувся нещодавно. До законопроєкту щодо зміни процедури обрання директора НАБУ начебто таємно внесли правку про відставку чинного голови бюро. Першим такою інформацією поділився в Facebook голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін, а потім його слова частково підтвердили в Мін’юсті. Проте Шабунін уточнює: відповідне рішення — нібито особиста ініціатива президента Володимира Зеленського, а саме, — начебто той таким чином відреагував на відкриття НАБУ кримінальної справи щодо закупівель вакцин за завищеними цінами. До слова, заяву до НАБУ подало держпідприємство «Медзакупівлі», яке входить до складу МОЗ. Та й не відкрити справу бюро просто не могло, адже така процедура прописана в КПК України. Втім, поки що Ситник — і досі директор НАБУ.
Звільнення голови НБУ Якова Смолія
Влітку в НБУ відбулася зміна керівника — очільник Нацбанку Яків Смолій заявив про «систематичний політичний тиск» та пішов з займаної посади. Його місце зайняв Кирило Шевченко, який до того очолював державний Укргазбанк. В МВФ не забарилися з реакцією на події та відзначили, що під керівництвом Смолія «Україна досягла істотних звершень у забезпеченні цінової стабільності». Також представники фонду висловили сподівання на збереження незалежності НБУ і при новому керівництві.
Але вже восени трапилася історія з доганами двом представникам старої команди НБУ — Катерині Рожковій та Дмитру Сологубу. Самі догани, можливо, б і не викликали значного обурення у МВФ, але після них в НБУ стався перерозподіл повноважень: з підпорядкування Рожкової забрали шість ключових департаментів для нагляду за банківським ринком, а натомість передали їй три підрозділи, які не відіграють суттєвого значення у регулюванні банків. Відібрані у Рожкової департаменти відійшли у підпорядкування безпосередньо голови НБУ Кирила Шевченка.
Сама Рожкова відреагувала на ситуації дописом у Facebook. «Таке рішення руйнує колегіальність та створює загрози для прийняття Нацбанком по-справжньому неупереджених рішень», — зазначила вона.
Аудит фонду для боротьби з COVID-19 та закон про Вищу раду правосуддя
Разом з початком пандемії світ сколихнула економічна криза. Зачепила вона і Україну. Аби мінімізувати наслідки кризи, влада вирішила затягнути паски, переглянути держбюджет та скоротити видатки. Разом із секвестром бюджету з’явився фонд для боротьби з COVID-19. За задумом, кошти з нього мали б йти на медицину та соціальні програми. Але у реальності їхню більшу частину «закатали в асфальт», тобто направили в «Укравтодор». У меморандумі з МВФ Україна погодилася на аудит COVID-фонду Держаудиторською службою із залученням незалежних аудиторів. У листопаді минулого року прем’єр Денис Шмигаль відрапортував про початок «державного» аудиту фонду, але досі його офіційних результатів не оголосили.
Що ж до закону про Вищу раду правосуддя (ВРП), то, за вимогами МВФ, ВРП як вищий орган судової влади потрібно «очистити». Контроль над нею дасть змогу перезавантажити судову систему в країні та послабити вплив на неї з боку олігархату. Президент Володимир Зеленський вже подав до Ради пакет законопроєктів про дисциплінарних інспекторів ВРП та позначив деякі з них як невідкладні. Тобто після попереднього розгляду такі проєкти мають позачергово розглянути на найближчому пленарному засіданні Ради.
