Марсохід Perseverance мандрує сухою та вкритою пилом дельтою річки на Марсі.
Геологічні докази — супутникові знімки та спостереження «колег» робота Curiosity, Spirit і Opportunity — вказують на існування вологи на давньому Марсі.
Але багато чого ще невідомо про давній клімат планети. Як розвивалася атмосфера, щоб підтримувати періоди тепла? Як довго тривали ці періоди?
Нове дослідження показало, що викиди парникових газів від вулканів і метеоритів призводили до коротких періодів тепла, які переривали загалом холодний клімат на Марсі й різко змінювали хімічний склад поверхні. Це мінливе довкілля забезпечило б і можливості, і проблеми для мікробної форми життя, яка могла виникнути на планеті.
Дослідження ймовірності життя на Марсі провів Гарвардський університет спільно з з Університетом Стоні Брук, Каліфорнійським технологічним інститутом, Університетом Брауна та НАСА. Його опублікували в Nature Geoscience.
Марсоходи Curiosity і Opportunity знайшли рештки мінералів з раннього Марса. Перший утворюється лише в середовищах, багатих киснем. Другий — лише в середовищах з невеликою кількістю кисню. Ці спостереження вказують на коливання між кисневою та безкисневою атмосферою.
Питання в тому, що спричинило коливання та який вплив це справило на довкілля?
Модель, розроблена дослідницькою групою, передбачає холодний марсіанський клімат із середньорічною температурою нижче -33°С. У холодні періоди було більше кисню в атмосфері, що призводило до великого окислення поверхні. Парадоксально, але середовища, багаті киснем, не сприяли ранньому життю, оскільки хімія пребіотиків не зустрічається в середовищах, що сильно окислюються.
Однак ці тривалі періоди холоду та окислення перервалися, коли в атмосферу потрапляли парникові гази, зокрема водень. Їхнім джерелом були вулкани й метеорити. Ці гази переважили над киснем. Найпотужніші епізоди викидів настільки зігріли планету, що на поверхні змогли сформуватися річки та озера. Це пояснює утворення дельт річок, подібних до кратера Єзеро.
Поєднання води та атмосфери з малою кількістю кисню роблять ці періоди набагато придатнішими до утворення пребіотичних сполук. Це має наслідки для пошуку життя.
З часом водень «витікав» із атмосфери в космос, а вода розщеплювалася ультрафіолетовим випромінюванням. В результаті кисень знову накопичувався в атмосфері. Це, мабуть, зупинило парниковий ефект і охолодило планету. Будь-яке життя, що склалося в цей період часу, мало сховатися в надрах Марсу.
«Динамічний характер раннього марсіанського середовища передбачає можливості для виникнення життя під час теплих, вологих інтервалів, коли скорочення кисню (в атмосфері) сприяло б хімії пребіотиків», — сказав Робін Вордсворт, доцент кафедри екологічних наук та інженерії в Гарвардській школі техніки та прикладних наук Джона А. Полсона, співавтор статті.
Це картина раннього марсіанського клімату допомагає пояснити особливості геологічних та мінеральних даних планети, які надіслали попередні ровери. Ця модель передбачає утворення інших мінералів, які, власне, й шукає марсохід Perseverance.
Підкорення Марса стало однією з найгарячіших тем лютого. Нечасто людству вдається розгорнути одразу три дослідницькі місії на іншій планеті.
Вперше над Марсом літатиме земний робот.
Читайте огляд Chas News про пам'ятки, які ми, сподіваємося, оглянемо цього століття на планеті.
