Минає другий рік президентства Володимира Зеленського. Український гарант один за одним видає укази, якими вводить санкції, ухвалює військову стратегію чи намагається змінити склад Конституційного Суду. Однак посеред них заховався ще один важливий документ — «Про внесення змін до Положення про офіційні символи глави держави».
Головне нововведення — знак президента у формі орденського ланцюга має складатися не з 12, а з 16 декоративних ланок. Хоча, якщо подивитися на старі фото цього символу, він і так має 16 ланок. Тож, скоріше за все, Зеленський лише виправив помилку, допущену його попередниками.
З цього приводу Сhas News розповідає, як лідери держав намагалися підкреслити свій високий статус — за допомогою корон, тронів та купи орденів.
Діамантові корони
Зеленський йшов два роки до рішення про зміну президентського ланцюга, а от останній монарх Ірану Мохаммед Реза Пахлаві після сходження на престол 25 років чекав коронації. Офіційно таку затримку він пояснював небажанням приймати титул шахіншаха (цар царів, аналог імператора) доки не перетворить свою батьківщину на процвітаючу та модернізовану країну.
Врешті-решт коронацію призначили на 27 жовтня 1967 року. Урочистий захід мав показати, що Мохаммед — прогресивний монарх, і тому дуже нагадував сходження на престол британської королеви Єлизавети ІІ. На додачу іранські посли надіслали відповідну кінохроніку з Лондона.
На церемонію шах прибув на виготовленій віденськими майстрами позолоченій кареті — точнісінькій копії імператорської карети Габсбургів. Супроводжували її військові, які очевидцям дуже нагадували британську лейб-гвардію. Усі присутні вбралися по-європейськи, а шахбану Фарах вдягнула плаття від Christian Dior.
Про традиції Моххамед теж не забув — церемонія проходила у палаці Голестан, в якому коронувалися попередні шахи, на голову можновладець одягнув двокілограмову корону свого батька, зроблену з срібла та золота і прикрашену п’ятьма великими смарагдами, 368 перлинами та 3380 діамантами. А от релігійну складову шах звів до мінімуму — на початку послухав коротке вступне слово імама та поцілував Коран.
Головним ноу-хау церемонії стала коронація дружини шаха — вперше (і востаннє) за 2500-літню історію Ірану. Тож для неї паризькі ювеліри Van Clef & Arpels виготовили окрему корону. Півторакілограмову прикрасу оздобили 34 рубінами, 36 смарагдами, 108 перлинами та 1469 діамантами.
Однак коштовні корони ні Мохаммеда, ні його дружину не врятували, коли в 1979 році в Ірані спалахнула революція на чолі з шиїтським духовенством, яка завершилася проголошенням країни ісламською республікою.
Трон-орел
Жан-Бедель Бокасса — президент (а фактично диктатор) Центральноафриканської Республіки про євроінтеграцію не мріяв, однак не хотів ні в чому поступатися європейським державам. Особливо йому не давала спокійно спати слава Наполеона. Тож Бокасса вирішив, що діло за малим — проголосити себе імператором. Сказано — зроблено.
Французький президент Жискар д'Естен пропонував Бокассі провести скромну церемонію в традиційному африканському стилі. Однак той вирішив по-іншому — позичив 20 млн у Франції, ще приблизно стільки ж взяв з державної скарбниці та витратив усю суму на церемонію.
Французький ювелір Артюс Бертран зробив золоту корону з діамантами у 80 карат. З Франції для майбутнього імператора і його дружини також привезли карети, у які запрягли нормандських скакунів. Там же відлили і величезний бронзовий трон вагою у дві тонни. Прикрасили його червоним оксамитом та позолотою, спинку виготовили у вигляді величезного орла. Бокасса вважав, що кожен справжній імператор потребує горностаєвої мантії — і французькі кравці не підвели. Їхній витвір мав у довжину 9 метрів та важив 30 кілограмів.
Тож коронація 4 грудня 1976 року пройшла з шиком. Трохи зіпсувала настрій імператору лише відсутність високоповажних гостей — жоден з лідерів іноземних держав не приїхав, а Папа Римський відмовився власноруч урочисто покласти на його голову корону.
Імперія проіснувала лише три роки. В 1979 році французький президент відправив до країни загін командос, які організували безкровний переворот. Все через те, що Бокасса остаточно з’їхав з розуму та почав масово вбивати та катувати (а за чутками, навіть їсти) усіх явних та уявних опозиціонерів, у тому числі звичайних школярів.
Диктатори-орденоносці
Корони та мантії — це, звісно, круто, однак кожного дня їх не носитимеш. Та й монархів у світі за останні 100 років значно поменшало. Проте є ще один спосіб продемонструвати свою значущість — начепити на груди побільше орденів, медалей та усяких інших нагород. Рекордсмен у цьому — радянський генсек Леонід Брежнєв. Їх він назбирав стільки, що на його похоронах вирішили відійти від протоколу — на кожній подушечці, які несли 44 вищих офіцера, розмістили одразу по декілька нагород, хоча зазвичай кожну демонструють окремо.
У Книгу рекордів Гіннеса 1991 року Брежнєв навіть потрапив як людина із найбільшою кількістю відзнак — у його скарбничці були 15 орденів та 18 медалей СРСР та 71 нагорода іноземних держав. Щодо повноти цього списку ведуться суперечки, однак назбирав він їх точно більше 100, у тому числі чотири зірки Героя Радянського Союзу та орден «Перемоги», яким нагороджували лише вищий командний склад Радянської армії за успіхи у війні з Німеччиною. Щоправда, останній орден в нього все ж таки відібрав Горбачов в 1989 році.
Подібне хобі дуже поширене серед диктаторів. Наприклад, угандійський президент Іді Амін дуже полюбляв британські ордени, однак в Лондоні ніхто не спішив вдовольняти його забаганки. Тому він доручив місцевим майстрам виготовляти їхні копії, які і чіпляв на себе. А вишенькою на торті (себто на грудях) стала нагорода «Завойовник Британської імперії».
Лівійському диктатору Муаммару Каддафі пощастило більше. За своє 42-річне правління він назбирав багато іноземних орденів — у тому числі і два українських — «Богдана Хмельницького» та «Ярослава Мудрого». Обидва — І ступеню. Так президенти Леонід Кучма та Віктор Ющенко вирішили відзначити внесок Каддафі у розвиток українсько-лівійських відносин.
Звісно, один одному ордени дарують і демократично обрані лідери держав, проте фалеристикою вони зазвичай не захоплюються. Наприклад, у Володимира Зеленського в особистій скарбничці лише нагороди з премії «Телетріумф», звання найкрасивішого чоловіка України за версією одного з глянцевих видань та кубок Української ліги КВК. Орденів він поки не отримав.
