Через коронавірус світ на цілий рік поринув в атмосферу страху. Та скільки б труднощів не було на Землі, це не зупинило прогрес у підкоренні космічного простору. До Марса полетіли нові дослідницькі апарати, Ілон Маск перехопив у «Роскосмосу» право доправляти астронавтів NASA на МКС, а Китай привіз зразки ґрунту з Місяця — ці та інші події відбулися в 2020-му всупереч реаліям світу, що переживає пандемію.
Марсіанський хет-трик
Мабуть, найбільш значущою подією 2020-го в космічній галузі став липневий запуск нових дослідницьких апаратів на Марс. Людина почала відправляти техніку до Червоної планети ще в 60-х, але ще ніколи потік космічних машин не був таким щільним. Одразу три країни — Китай, Об'єднані Арабські Емірати і США — кинулися до сусіднього світу. Для перших двох це був дебют.
Емірати, які щосили тягнуться до космосу, аби світ побачив в них не тільки заможного нафтодобувача, надіслали орбітальний зонд «Аль Амаль». Він призначений для детального вивчення марсіанської погоди і атмосфери з висоти до 43 тис км над поверхнею планети. Ризикувати із запуском посадкового апарата країна не наважилась, адже в історії підкорення Марса такі місії частіше закінчувалися невдачею.
А от Китай вирішив ризикнути. Відправив одразу три апарати: орбітальний, посадковий і марсохід.
Список завдань першої марсіанської місії КНР великий: і геологічні дослідження, і атмосферні, і складання карт, і підкріплення статусу Піднебесної як однієї з провідних космічних держав світу. Адже до цього на поверхню Марсу спускалися тільки радянські і американські апарати.
До речі, про Америку. США вже багато років лідирують у вивченні Червоної планети і втрачати цей титул не хочуть. Цього року вони запустили туди новий марсохід Perseverance. Він оснащений не тільки різноманітним науковим обладнанням, але і камерою, за допомогою якої зможе робити 3D-знімки та відеоролики. Тож репортажі Perseverance з Марса обіцяють бути цікавими. Крім того, на борту марсохода знаходиться маленький вертоліт Ingenuity. Якщо все буде добре, то він увійде в історію як перший апарат, що здійснив політ на іншій планеті.
Місій на Марс в цьому році могло бути і більше. Європейське космічне агентство ESA теж планувало відправити туди марсохід, але через технічні недоліки і труднощі в робочому процесі, викликані коронавірусом, відклало запуск. Тепер Європа чекає на зручне стартове вікно, що відчиниться лише у 2022-му. А китайська, арабська і американська місії дістануться до пункту призначення на початку наступного року.
Таксі на орбіту
Ілон Маск теж давно придивляється до Марса. Рок-зірка світу високих технологій хоче відправити туди людину вже до середини 2020-х. Та поки його успіхи ближче до Землі. Цього року компанія SpaceX стала офіційним перевізником NASA. З 2011-го, коли агентство закрило програму Space Shuttle, його астронавтів на МКС перевозив «Роскосмос». Але Маск запропонував NASA вигідніші умови.
По-перше, тепер агентство знову може відправляти астронавтів з американської землі. По-друге, платити за це йому доведеться значно менше. Якщо одне місце в російському космічному кораблі «Союз» коштує $86 млн, то SpaceX бере $55 млн. Вигоди очевидні, і тепер астронавти NASA літатимуть на Crew Dragon.
Влітку нинішнього року компанія Маска провела тестовий політ корабля на МКС за участю людей, а в листопаді закріпила успіх робочою поїздкою. Це перший випадок в історії, коли приватна компанія виконала таку важливу космічну місію.
Втім, не тільки професійні астронавти літатимуть на Crew Dragon до міжнародної космічної станції. На жовтень наступного року в ньому зарезервовано місце для актора Тома Круза і режисера Дага Лаймана. Що робити на МКС таким незвичайним пасажирам? Кіно знімати, звісно, адже Круз планує випустити перший фільм, зроблений в космосі.
Щіпка Місяця
Наприкінці року Китай нагадав світу про свою успішну місячну програму, в рамках якої він надіслав на супутник вже п'яту місію. Мета Chang'e-5 полягала в тому, щоби зібрати зразки ґрунту і доправити їх на Землю. Останнього разу таку місію здійснював Радянський Союз ще в 1976-му році.
Chang'e-5 стартував 23 листопада і діяв за досить стислим графіком. Прибувши на Місяць, апарат мусив упоратися з усією роботою за 2 тижні — приблизно стільки на супутнику триває день, на зміну якому приходить 2-тижнева ніч. В цей час Chang'e залишився б без джерела живлення батарей — Сонця. Тож вся місія тривала трохи більше 20 днів.
За цей час апарат не тільки зібрав 2 кг зразків, але і розмістив на Місяці крихітний китайський прапорець. Він важить лише 12 г, та це перший прапор Китаю з тканини на супутнику. До цього національна символіка країни лише прикрашала техніку, що прибувала на Місяць.
17 грудня контейнер зі зразками дістався до Землі, здійснивши посадку у Внутрішній Монголії, автономному регіоні на півночі Китаю. У 2020-х країна планує відправити на Місяць ще 3 місії, а в 2030-х зайнятися спорудженням бази на супутнику.
Вантаж з астероїда
Цього року на Землю доставили зразки не тільки з Місяця, але і з астероїда Рюгу. Так завершилася місія дослідницького апарату Hayabusa-2, розробленого японським космічним агентством JAXA. Він полетів з Землі в 2014-му, а чотири роки потому прибув до Рюгу. У 2019-му зібрав зразки на астероїді і попрямував на Землю.
Капсула з цінним науковим вантажем прибула на Землю в грудні. Усередині вчені знайшли камені і пісок з астероїда, а також сліди газів. Загалом Hayabusa-2 зібрав 1 г зразків. Здавалося б, це небагато, але Масакі Фудзімото, виконавчий директор департаменту досліджень Сонячної системи JAXA, запевняє: «Цього більш ніж достатньо, аби отримати відповіді на наукові питання».
Астероїди цікавлять астрономів з усього світу. Адже ці космічні брили — залишки будівельного матеріалу, з якого формувалася Сонячна система. Вони можуть багато «розповісти» про її перші роки. До того ж, низка вчених вважає, що вода, яка є джерелом життя на нашій планеті, потрапила на Землю завдяки астероїдам.
Hayabusa-2 — не єдина місія, що має на меті доправити на Землю зразки з цих небесних тіл. У жовтні зонд NASA OSIRIS-Rex зібрав ґрунт на астероїді Бенну. За планом, він повинен привезти його на нашу планету восени 2023-го року.
Венеріанська загадка
У Сонячній системі багато місць, де може таїтись життя. Тривалий час найперспективнішим кандидатом для його пошуків вважався Марс, але в 2020-му увагу до себе привернула Венера. У вересні група британських і американських вчених опублікувала дослідження, в якому заявила: в атмосфері другої від Сонця планети є фосфін, в такій кількості, що має існувати джерело, яке регулярно поповнює запаси цього отруйного газу.
Що це за джерело? Дослідники мали декілька версій та найбільш цікава полягала в тому, що газ виробляють якісь форми життя. Хоча це була лише теорія, вона сколихнула світ. Ще б пак, адже Венера — справжнє пекло, де температура досягає +470°C, на поверхню випадає свинцевий сніг, а хмари складаються з сірчаної кислоти. Важко назвати це місце гостинним для життя.
Багато представників наукового співтовариства поставились до роботи скептично. Почали з'являтися дослідження, що спростовували не стільки теорію життя, скільки власне наявність фосфіну. Навіть автори відкриття переглянули свої дані і з'ясували, що газу в венеріанській атмосфері менше, ніж вони думали спочатку. Втім, його там достатньо, аби підтримувати раніше оголошені теорії.
Дебати про можливість існування життя на Венері не скоро закінчаться. Спостереження за допомогою зондів могли б внести ясність. Зараз навколо планети обертається один-єдиний такий апарат — Akatsuki, створений японським JAXA. У NASA розглядають можливість запуску власного зонда VERITAS. Але затвердження місії не відбудеться раніше наступного року, а запуск доведеться чекати аж до 2026-го. Тож найближчим часом Венера залишатиметься предметом суперечок, хоч і більш жвавих, ніж раніше.
Орбітальний трафік
Запуск «Супутника-1» в 1957-му був видатним технологічним досягненням, але сьогодні світ вже звик до думки, що навколо нашої планети постійно обертаються подібні апарати. Ними вже нікого не здивуєш, та тільки не цього року. За підрахунками Джонатана Макдауелла, американського астрофізика, що стежить за космічними запусками, в 2020-му на орбіту вийшло понад 1200 супутників. Для порівняння, в 2019-му люди запустили лише 95 подібних апаратів. Результат цього року вражає, хоча здебільшого це заслуги однієї компанії — SpaceX.
Цього року вона активно розвивала систему супутникового інтернету Starlink. Наразі їх на орбіті близько 1000. Раніше SpaceX запевняла, що цього достатньо, аби запустити роздачу інтернету з супутників у США і Канаді. Starlink справді вже працює на батьківщині компанії, та лише в режимі бета-тестування. Ті, кому довелося випробувати технологію, відзначали високу швидкість з'єднання і критикували велику кількість розривів, викликаних недостатньою кількістю інтернет-супутників. Поки компанія планує продовжувати тестування принаймні до січня — лютого 2021-го.
Не тільки SpaceX хоче забезпечити планету орбітальним інтернетом. Але компанія Маска сильно обігнала конкурентів. Amazon Джеффа Безоса теж планує створити сузір'я інтернет-супутників, одначе поки не запустила жодного. Ще один конкурент SpaceX — британська компанія OneWeb, яка в цьому році встигла збанкрутувати і знову повернутися в бізнес. Вона запустила в космос близько сотні апаратів.
Ще однією значущою подією в світі супутникових запусків стало завершення будівництва системи BeiDou. Це китайський аналог американської GPS і російської ГЛОНАСС. КНР працювала над своєю супутниковою навігацією з 2012-го року, але тільки цього літа вивела її на рівень глобального покриття.
Телескоп втомився
Без втрат в 2020-му теж не обійшлося. У Пуерто-Ріко зруйнувався радіотелескоп Аресібо. Цей науковий інструмент спорудив американський інженер Вільям Гордон в 1963-му році. За роки існування телескоп допоміг зробити відкриття, гідне Нобелівської премії, знятися в кіно і послати повідомлення інопланетянам. Він пережив землетрус і ураган, але 2020-й став для пристрою фатальним.
У серпні та листопаді порвалися троси, які підтримували 900-тонну платформу, підвішену над 300-метровою «тарілкою» радіотелескопа. Адміністрація обсерваторії розсудила, що лагодити техніку буде надто небезпечно, і вирішила поступово розібрати телескоп. Однак у грудні порвалася решта тросів і масивна платформа впала на землю, розбивши «тарілку».
Астрономи залишилися без важливого наукового інструмента, але скоро в їх руках опиниться обладнання нової обсерваторії імені Віри Рубін в Чилі. Там в 2021-му запрацює потужний телескоп, серцем якого стане камера, здатна робити знімки роздільною здатністю 3200 мегапікселів. Нею можна сфотографувати м'ячик для гольфу з висоти 24 км. Можливо, ми на порозі запуску нової техніки, яка стане легендою серед астрономів.
Словом, як би не лютував коронавірус, і які б карантинні обмеження не стримували світ, життя в 2020-му продовжувало кипіти. І здобутки людства в галузі підкорення космосу цього важкого року це підтверджують.
