21 січня 1924 року на 53-му році життя помер Володимир Ленін. Засновник партії більшовиків, організатор жовтневого перевороту, ініціатор червоного терору, людина, яка на папері декларувала право народів на самовизначення, а потім силою створила на уламках Російської імперії Радянський Союз.
Культ Леніна ліг в основу побудованої в СРСР системи ідеологічного диктату. На його честь називали міста і села, вулиці та площі, заводи й університети. Кількість пам'ятників лідеру більшовиків взагалі неможливо обрахувати.
Його портрети заполонили партійні та державні установи, вони друкувалися на банкнотах, марках, їх навіть вишивали на килимах. А мавзолей у кремлівській стіні в Москві перетворися на об'єкт паломництва.
У 1991 році СРСР розпався, разом з ним пішов у минуле і культ Леніна. Містам та вулицям почали повертати історичні назви, пам'ятники — демонтувати, а на купюрах з'явилися нові герої.
До девальвації іміджу Леніна доклали руку також художники, скульптори та прості користувачі інтернету, стараннями яких ідол комуністів перетворився на об'єкт для жартів. Chas News розповідає, як це їм вдалося.
В СРСР створили сотні картин з Леніним у головній ролі. На них він задумливо дивився уперед, виголошував палкі промови, зустрічав ходаків, носив на плечі колоду та водив хороводи з дітьми навколо ялинки. Усі вони зображували палкого революціонера та мудрого лідера, близького до народу.
Однак за межами СРСР митці були не обтяжені ідеологічними забобонами і почали переосмислювати образ комуністичного керманича.
Біля витоків цього тренду стояв Сальвадор Далі — один із найвідоміших сюрреалістів. А сюрреалісти на початках захоплювалися комуністичними ідеями. Так, засновник цієї мистецької течії Андре Бретон в 1927-1933 роках навіть був членом Французької комуністичної партії.
В 1931 році Далі створив картину «Часткова галюцинація»: на роялі з'являються шість портретів Леніна, оточені жовтими німбами, — таке собі художнє втілення захопленості більшовицьким лідером.
Однак згодом митець розчарувався в комунізмі, порвав із колегами по цеху та почав їм назло знущатися з Леніна.
На полотні «Гала та «Анжелюс» Мілле» більшовик зображений у незручній позі та з гіпертрофованою головою, а на картині «Загадка Вільгельма Телля» — взагалі з голими та довжелезними сідницями. Остання викликала таке обурення в сюрреалістів, що згаданий Бретон в 1934 році навіть спробував її порвати на виставці.
Не забував митець про Леніна і у подальшому. 1954 року для книги «Вуса Далі» фотограф Філіп Халсман зробив фотопортрет художника, а на його вуса помістив портрети Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна та Маленкова. Така композиція мала ілюструвати, як комуністичні лідери змінюють один одного в залежності від кількості волосся на обличчі.
В 1962 році Далі востаннє зобразив більшовицького вождя — на полотні «50 абстрактних картин, що на відстані 2 метри складаються у три портрета Леніна у вигляді китайця, а з 6 метрів перетворюються на голову королівського тигра».
Переосмислювали образ ідеологічної ікони СРСР у своїх роботах і інші митці. В 1979-1980 роках британські художники-концептуалісти з групи Art & Language написали 13 портретів Леніна у стилі Джексона Поллака.
За сім років серію портретів комуністичного лідера підготував і Енді Воргол. Одну з цих картин, відому як «Чорний Ленін», у 2015 році на аукціоні Sotheby’s продали за $4,7 млн.
В СРСР подібні художні експерименти були неприпустимі, проте радянські художники у разі еміграції відігравалися на повну. Так, Олександр Косолапов після виїзду до США у своїх роботах поєднав Леніна із символами капіталістичного світу. На них він постав у ролі промоутера Coca-Cola та в образі Міккі Мауса.
Після розпаду СРСР інтерес до Леніна серед митців на Заході впав, хоча він і досі з'являється у незвичних образах. І не тільки на традиційних картинах.
Так, кілька разів знущався з радянського правителя найвідоміший вуличний художник сучасності Бенксі. В 1997 році на стіні будівлі біля громадського туалета в Брістолі він показав Леніна в образі панка з ірокезом та сережкою у вусі. А в 2004 році це ж графіті переніс на дошку та додав до нього червону мішень. Минулого року картину продали на аукціоні Сhristie’s за $960 тис.
Ще одного Леніна, цього разу на роликах, Бенксі намалював у 2002 році. В радянській пропаганді вождь світового пролетаріату зазвичай зображувався з простягнутою рукою. Художник висміяв цей іконографічний символ влади, показавши стереотипну позу як рух під час катання на роликах.
Став героєм стріт-арту кумир комуністів і в себе на батьківщині: у місті Ульяновськ можна побачити графіті Леніна в образі гопника.
А в місті Шадрінськ в 2015 році на закинутій будівлі Леніна та Карла Лібкнехта перетворили на героїв фільму «Титанік». Символічно, адже СРСР з панівною комуністичною ідеологією зазнав такого ж краху, як і лайнер в Атлантичному океані.
Одразу після проголошення незалежності в Україні розпочався демонтаж пам'ятників Леніну. Однак тоді процес торкнувся переважно західних регіонів нашої країни, а потім взагалі застопорився. З новою силою ленінопад розпочався під час Революції гідності.
2017 року Володимир В’ятрович, тодішній голова Інституту національної пам'яті, заявив, що за три роки знесли 1320 пам'ятників і у цілому їхній демонтаж вже завершено. Хоча час від часу їх знаходять та відправляють на металобрухт і досі.
Проте частину Ленінів декомунізували іншим чином. Так, в 2015 році пам'ятник на території одеського заводу «Пресмаш» місцевий скульптор Олександр Мілов перетворив на Дарта Вейдера. На гіпсового Леніна, використавши клей, автор одягнув титанові обладунки героя «Зоряних війн», а під шолом поставив wi-fi-роутер.
Схожі метаморфози відбулися і в інших регіонах. У Запорізькій області в селі Новоолексіївка Леніну додали оселедець на голову, вуса, шаблю, пістоль та люльку. Так він став Пилипом Орликом.
В селі Залізничне на Одещині пам'ятник комуністичному вождю перетворили на болгарського переселенця з виноградною лозою у руках. Ще кілька Ленінів модифікували в пам'ятники Тарасу Шевченку. А в Запоріжжі 20-метровий пам'ятник головному більшовику (найбільший в Україні) в очікуванні знесення активісти одягали у вишиванку та форму національної збірної з футболу.
У СРСР за жарти про Леніна можна було запросто позбутися роботи. В кращому випадку. Проте коли комуністична імперія наблизилася до свого логічного кінця, на старі заборони перестали зважати.
Взимку 1991 року на ленінградському телебаченні в ефірі передачі «П'яте колесо» музикант Сергій Курьохін, який виступав у ролі запрошеного експерта, цілу годину із серйозним виразом обличчя розповідав, що Ленін змалку їв галюциногенні гриби і врешті вони взяли під контроль його свідомість.
На користь своєї теорії він наводив «абсолютно неспростовні докази». Наприклад, що розріз броньовика, на якому виступав Ленін, схожий на грибницю мухомора, чи що його прізвище навпаки читається як «нінель», а це французька страва з грибів. У результаті Курьохін безапеляційно заявив, що «Ленін був грибом».
Таким чином він зі своїм напарником журналістом Сергієм Шолоховим вирішив висміяти псевдонаукові передачі, які вже набирали популярність. Однак сарказм тоді зрозуміли не всі і до керівниці ідеологічного відділу Ленінградському обкому КПРС навіть прийшла делегація, яка вимагала підтвердити чи спростувати почуту в передачі інформацію.
Так жарт «Ленін — гриб» став першим мемом про кумира комуністів. А з поширенням інтернету їх кількість зросла в геометричній прогресії. Один із найпопулярніших — «Ленін за рогом». На ньому статуя більшовицького лідера, яка сховалася за стіною будинку, виступає у ролі спекулянта, що продає комунізм, революцію чи просто хліб.
У мемах Ленін реагує на різні події. Наприклад, із початком ленінопаду в Україні мережу заполонили колажі, на яких вождь пролетаріату в образі Фореста Гампа тікає від людей з українськими прапорами чи хапається рукою за постамент під час знесення пам'ятника.
В інтернеті також іронічно обігрують його перебування в мавзолеї: він там не просто лежить, а «чекає свого принца», чи, як справжній школяр, просить поспати «ще п'ять хвилин». Вибір мемів є на будь-який смак. Проте в них не залишилось нічого від тієї пошани та величі, які оточували Ілліча ще 30 років тому.
