У промові з нагоди 30-річчя Незалежності Володимир Зеленський зазначив, що найбільший ворог України — внутрішні конфлікти. «Ми так багато сперечаємося про минуле, а це означає, що ми не робимо висновків із власної великої історії. Тому що жоден ворог не завдав нам більшого удару, ніж наші власні чвари», — говорив глава держави.
Втім, подолавши екватор президентської каденції, Зеленський навіть не спробував стати системним прогнозованим політиком, продовжуючи грати роль «вчителя Голобородька», за якого голосував його виборець.
Як результат, у чинної влади всі, хто не підтримує її, а тим більше — починає критикувати, дуже швидко перетворюються на «ворогів народу». Ми нарахували щонайменше восьмеро людей, з якими влада посварилася у минулому році.
Рінат Ахметов
Найбагатший українець намагався вибудувати хороші відносини з будь-якою владою — мовляв, ви не ігноруєте мої інтереси і даєте мені спокійно створювати монополії, а я не заважаю вам. А може — навіть допомагатиму. Так було зі всіма президентами. Більше того, два попередні роки із Зеленським також.
Втім, минулого року було зафіксоване стрімке падіння рейтингу лідера держави, до якого додався значний ріст недовіри. Цілком вірогідно, що оточення Зеленського порадило йому розпочати «війну з олігархами», щоб тим самим підвищити рейтинг. Крім того, з'явилася можливість списувати на «олігархів» усі провали влади.
Достеменно не відомо, що саме стало приводом для публічної війни з Ахметовим. Кулуарно розповідають, що через діру в бюджеті в ОП вирішили обмежити «преференції», які завжди мав бізнес Ахметова. Між іншим держава відмовилася виплатити структурам ДТЕК борг у близько 3 млрд грн за «зелену генерацію», «Укрзалізниця» значно підвищила «Метінвесту» ставку за оренду вагонів, внесені народними депутатами зміни до Податкового кодексу суттєво збільшили ренту за видобуток залізної руди. Більш за те, РНБО дозволила державі вводити «тимчасові адміністрації» на приватних підприємствах енергетичного комплексу, — що по суті означає їхню націоналізацію.
Втім, тригером для початку «бойових дій» стало ухвалення Закону про олігархів, який нібито завдав Ахметову значних репутаційних ударів. Він сам називає себе інвестором, а свій бізнес — найбільшим платником податків і працедавцем. Сюди ж додалася відмова бізнесмена заблокувати доступ до своїх медійних майданчиків для Дмитра Разумкова.
Як результат, риторика на телеканалах найбагатшого українця по відношенню до влади змінилася з нейтральної на критичну. Якщо ще на початку року журналісти телеканалів Ахметова намагалися не помічати прорахунки чи помилки влади, то далі у вечірніх випусках новин з'являлось все більше критики.
Народні депутати від пропрезидентської партії «Слуга народу» офіційно заявили, що не ходитимуть на ефіри телеканалів медіагрупи Ахметова.
П'ятничні ефіри політичного ток-шоу «Свобода слова» з Савіком Шустером, що транслюється на телеканалі «Україна», стали бенефісами колишніх представників влади, які не оминають нагоди показати всю недолугість чинних можновладців.
Кульмінацією протистояння стало звинувачення Зеленським Ахметова у підготовці держперевороту, який той нібито готує на 1-2 грудня.
Втім, у ці дні нічого не відбулося. Чи то спецслужбам під пильним керівництвом ОП та РНБОУ вдалося придушити заколот. Чи то Ахметов про свою роль у поваленні влади нічого не знав.
Дмитро Разумков
Згідно з Конституцією України, голова Верховної Ради є другою людиною в державі після президента. У випадку неможливості президента виконувати конституційні обов'язки його повноваження покладаються на спікера. Зрозуміло, що оточення Зеленського прагнуло мати на цій посаді свою людину. Саме таким до певного часу був Дмитро Разумков.
Втім, кінець 2020 року ознаменувався виходом Разумкова з тіні Зеленського — у переддень відкриття п'ятої сесії ВР політик на своїй офіційній сторінці опублікував пафосне відео з закликом працювати. Жодного натяку на зв'язок з «Слугою народу», членом якої він був, не простежувалося.
Згодом у відповідь на президентський законопроєкт про перезавантаження Конституційного Суду Разумков зареєстрував свій альтернативний документ, що мав розбіжності з ініціативою президента.
Разумков як член Ради національної безпеки та оборони не підтримав рішення про запровадження персональних санкцій проти деяких вітчизняних політиків.
Ще до офіційних розмов про другий термін Зеленського ексголова ВР публічно заявив, що не підтримує такої ідеї. Апогею інакодумство спікера досягло під час розгляду закону про олігархів. Політик не поспішав виносити це питання до сесійної зали, направивши законопроєкт для оцінки Венеційської комісії, та пропонував альтернативне бачення того, хто має створювати реєстр олігархів.
Врешті-решт монобільшість за підтримки фракцій «Батьківщини», «Голосу» та депутатських груп «За майбутнє» і «Довіра» знайшли голоси для усунення Разумкова від керівництва парламентом.
Але такий хід призвів до зворотного ефекту — особистий рейтинг Разумкова почав зростати, а створене ним міжфракційне об'єднання «Розумна політика» стало своєрідною фрондою в стані «Слуг народу». 26 представників монобільшості хоч і не мають формального впливу на фракцію, проте можуть зривати голосування за ініціативи влади.
Арсен Аваков
«Вічний» міністр внутрішніх справ з самого початку був чужим для команди Зеленського. Він не мав жодного стосунку до справ «Кварталу-95» чи «Ліги сміху». Більше того, Аваков був представником колишньої влади, яку «Зе-команда» намагається всіляко дискредитувати.
Крісло міністра внутрішніх справ для Авакова стало своєрідною подякою за чесні, позбавлені махінацій, вибори президента в 2019 році. До того ж в найближчому оточенні Зеленського не було людини, яка б змогла очолити таке відомство, як МВС, куди окрім поліції ще входять Державна прикордонна служба, Національна гвардія та Державна служба надзвичайних ситуацій. Аваков же вміло підкреслював свою незамінність — як тільки заходили розмови про його відставку, одразу ставалося якесь захоплення заручників у Луцьку чи мінування мосту Метро в столиці.
Ймовірно, Банкова вирішила полюбовно розійтися з Аваковим, адже обидві сторони поки не демонструють критики чи агресивних дій. З огляду на кількість компромату, що має колишній глава МВС на представників нової влади, воювати з ним небезпечно. Сам політик поки що веде своєрідну тактичну гру, з'являючись у товаристві колишніх політиків та лідерів думок, які не соромляться публічно критикувати владу та Зеленського, — хоча сам цього не робить. Стане Аваков чортом чи ангелом для чинної влади — покаже вже рік 2022-й.
Василь Бурба
У листопаді 2021 року вся країна почула, що попередній керівник Головного управління розвідки Міноборони Василь Бурба є аферистом та авантюристом. Так президент характеризував розвідника під час онлайн-пресконференції.
Втім, саме завдяки Бурбі стало відомо про зрив спецоперації із захоплення російських бойовиків, що воювали на Донбасі. Їхнє затримання відкривало можливість отримати офіційні свідчення щодо військових злочинів країни-агресора РФ. Проте, за словами Бурби, в останній момент активні заходи зупинили за вказівкою Офісу президента. Хоча чинна влада офіційно спростовувала дану операцію.
Матеріали Бурби стали основою розслідування авторитетної міжнародної організації Bellingcat, що розповіла деталі унікальної операції та раптову її зупинку. Все це завдало суттєвого репутаційного удару по політичному керівництву України та дискредитувало розвідувальні органи, що згодом потрапили в низку публічних скандалів.
Савік Шустер та Дмитро Гордон
Хто б що не говорив, а обидва журналісти роблять найрейтинговіший контент для широкого загалу. «Тепла ванна», яку колись влаштовували Шустер з Гордоном для Зеленського, закінчилася — вони не лише не оминають можливості критикувати президента, але й відверто підштовхують його виборців до думки «Ми всі лоханулися».
У відповідь наприкінці листопада Зеленський у прямому ефірі звинуватив Шустера та інших журналістів в розхитуванні ситуації всередині країни через медійні майданчики олігархів.
Андрій Богдан
Колишній «нашіптувач» Зеленського, його «права рука» та голова ОП, після свого звільнення багато часу не проявляв жодної медійної активності. Втім, зараз все змінилося. Богдан багато знає про внутрішню політкухню президента і його оточення та дозовано про це розповідає у багатогодинних інтерв'ю.
В свою чергу Банкова діє на випередження, створюючи з Богдана образ політичного фріка, якому не варто вірити. Відверто кажучи, самостійно Богдан не несе значної загрози для президента та його команди, але в компанії з іншими політичними антагоністами здатен суттєво вплинути на рейтинг влади.
Гео Лерос
Шлях від радника президента та члена провладної фракції «Слуга народу» до політичного вигнанця Гео Лерос пройшов надзвичайно швидко. Ще 2020 року Лерос оприлюднив відеозапис, на якому Денис Єрмак, брат глави Офісу президента, нібито «продає» посади в державному секторі. А згодом — матеріали про оборудки голови ОП та народного депутата Миколи Тищенка на 287 млн грн. Піарники та медіафахівці, що працюють з Банковою, намагаються створити з Лероса образ політичного маргінала, хоча, схоже, і сам політик не проти цього.
Щоп'ятниці під час голосування звернень Верховної Ради до президента народний депутат ініціює звернення на кшталт: запрошення Зеленського прочитати студентам економічних вишів лекцію про способи оминути оподаткування в офшорах; або закупівлі Офісом президента «памперсів у зв'язку з можливим державним переворотом». Також Лерос з трибуни Верховної Ради у прямому ефірі показав середній палець, чи то Зеленському, чи голові його Офісу Андрію Єрмаку. За це нардеп потрапив під кримінальне провадження.
Бонус: вічний ворог №1
Звичайно ж, переліченими вище особами список ворогів Володимира Зеленського не вичерпується. Редакція Chas News включила до них лише людей, з якими президент посварився минулого року.
Але ж ще є п'ятий президент лідер опозиційної партії «Європейська солідарність» Петро Порошенко, який став ворогом Зеленського задовго до інавгурації останнього. Ще будучи кандидатом, нині чинний президент заявляв, що є вироком Порошенку та наслідком його діяльності. Мало не з моменту оголошення результатів президентських виборів Порошенко та його команда взяли на озброєння агресивну тактику протиставлення «гетьмана» «звичайному клоуну».
Більше того, політтехнологи Порошенка в намаганнях «приватизувати» патріотично налаштований електорат зачистили політичне поле проукраїнських партій.
Порошенко не йшов на жодні союзи чи співпрацю з іншими опозиційно налаштованими силами.
Політик зараз є лідером за кількістю кримінальних проваджень, в яких фігурує, а на кінець року отримав персональну підозру за політичною статтею про державну зраду.
Схоже, що Банкова не збирається відступати від бажання відправити Порошенка за грати. Ще в червні 2021 року Зеленський заявляв: має інформацію, яка доводить, що Порошенко разом з Віктором Медведчуком заробляли на торгівлі вугіллям з представниками «ДНР» та «ЛНР». Свою підозру Медведчук отримав ще у травні 2021 року, він знаходиться під домашнім арештом та залишається абсолютно відрізаним від політичного життя країни. Чи вдасться подібний фінт по відношенню до Порошенка, прогнозувати важко, але точно не залишить нікого байдужим — як прихильників, так і противників політика.
Хоча, за великим рахунком, завидна регулярність публічних скандалів, у які потрапляють представники влади, головними ворогами президента роблять найближче оточення Зеленського. Тому саме своїх найближчих друзів йому насамперед треба боятися. Адже всі політики, кого підтримував Зеленський під час виборів, асоціюються з ним і зараз.
